Шарль Перро — один із найпопулярніших дитячих письменників, але й досі про життя великого казкаря відомо небагато. Нещодавно в російському видавництві «Молодая гвардия» в серії «Жизнь замечательных людей» вийшла книга письменника-філолога Сергія Бойка про Перро. Автор пише, що свою працю він присвячує пам’яті Марко Соріано, професора Паризького університету, який його надихнув на написання цієї книги і протягом довгих років допомагав у відтворенні живого образу великого французького казкаря, повідомляють РІА «Новости».
Відомо, що Шарль Перро (1628—1703) був відомим французьким адвокатом, академіком, поетом і письменником, фаворитом легендарного короля-Сонце Людовіка XIV, а далі починаються таємниці...
Виявляється, у філологічній науці й досі немає точної відповіді на елементарне запитання: хто написав славнозвісні казки? Справа в тому, що коли книжка казок «Матінки Гуски» вперше побачила світ у Парижі 28 жовтня 1696 року, то автором було зазначено такого собі Пьєра Д’Арманкура. Цей автор писав про себе як про «дитину, якій було приємно складати казки». Втім, у Парижі швидко дізналися правду. Під псевдонімом Д’Арманкур приховував себе молодший і улюблений син Шарля Перро, 19-річний П’єр. Тривалий час вважалося, що на цей прийом письменник- батько пішов лише задля того, аби ввести юнака до вищого товариства: до кола принцеси Орлеанської, племінниці короля Людовіка-Сонце. Адже це саме їй було присвячено книжку.
Надалі з’ясувалося, що Перро за порадою батька записував якісь народні казки, і є документальні посилання на цей факт, а ситуацію заплутав сам Шарль Перро. Незадовго до смерті письменник написав мемуари, де детально описав усі якимось чином важливі справи свого життя: службу у міністра Кольбера, редагування першого Загального «Словника французької мови», віршовані оди на честь короля, переклади байок італійця Фаєрно, тритомник досліджень про порівняння древніх авторів із новими творцями. Але ніде у власній біографії Перро ані словом (!) не згадав про авторство казок «Матінки Гуски» — унікальний шедевр світової культури. А між іншим у нього були всі підстави занести цю книжку до реєстру перемог. Книжка казок мала небачений успіх у парижан у 1696 році. Щодня у лавці Клода Барбена продавалося по 20—30, а іноді й по 50 книжок за день! Таке — у масштабі одного магазину, — не снилося сьогодні, напевно, навіть бестселеру про Гаррі Поттера...
Протягом року видавець тричі повторював тираж. Спочатку Франція, потім уся Європа закохалася в чарівні історії про Попелюшку, перечитувала страшну казку про лицаря Синя Борода, який убивав своїх дружин, переживала за люб’язну Червону Шапочку, яку проковтнув злий вовк. По суті, казки «Матінки Гуски» стали першою в світі книжкою, написаною для дітей. До цього книжок для дітей ніхто спеціально не писав. Зате потім дитячі книжки пішли лавиною. Із шедевра Перро народився сам феномен дитячої літератури.
Незрозуміле мовчання Шарля Перро породило на сьогодні дві основні наукові версії про авторство казок. Перша — книжку написав сам Перро, але з принципу вирішив закріпити славу казок за улюбленим сином. Друга версія — казки справді написав наймолодший син Перро, геніальний юнак П’єр Перро, а письменник батько лише літературно оформив твори сина...
Доля самого П’єро склалася жахливо. Після тріумфального успіху книжки він відразу увійшов до близького кола принцеси Орлеанської, але, на лихо, через півроку у вуличній бійці заколов шпагою Гійома Колля, сина Марі Фурьє — вдови столяра. Вбивство простолюдина дворянською шпагою було за тих часів абсолютно аморальним вчинком. П’єр опинився у в’язниці, а вдова затіяла проти винуватця багатоходовий судовий процес. Адже батько вбивці, улюбленець палацу, президент французької академії Шарль Перро був досить багатий і щойно придбав старовинний замок Розьє біля міста Труа на березі Сени. Скориставшись усіма своїми зв’язками та грошима, батько ледве- ледве визволив сина з в’язниці й терміново купив йому чин лейтенанта в королівському полку. П’єр вирушив на фронт чергової французької баталії, де й загинув.
Смерть спочатку сина, а потім і самого Шарля Перро назавжди забрала таємницю авторства в могилу століть. Певний час казки «Матінки Гуски» за інерцією ще виходили під іменем П’єра Д’Арманкура, але в 1724 році, через 10 років після смерті письменника, вирішили, що казки все- таки написав Шарль Перро- старший. Під цим іменем вони публікуються й досі.
