Дискусія про необхідність відділення влади від бізнесу сьогодні вже не така актуальна. Але радник голови Cекретаріату Президента Антон Зацепін зовсім не через це має сміливість пропонувати їм об’єднатися, взявши в долю ще й науку. Тільки таким чином, на його думку, можна зробити Україну справді інноваційною державою. Звичайно, йдеться не про корупційні схеми, а про те, як налагодити просування наукових розробок, забезпечити їм за рахунок приватного сектора належне фінансування.
Таку позицію підтримали й інші експерти, які обговорювали днями за круглим столом варіанти побудови інноваційної моделі розвитку України та виробляли експертні рекомендації, на основі яких створюватиметься відповідний закон. Як відзначив завідувач відділу економічної та соціальної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жалило, вкладати гроші в науку без одночасного стимулювання бізнесу, який би потім втілював усі наукові відкриття у виробництво, означає просто викидати гроші на вітер. Ствердження безперечне — полежавши в наукових запасниках без застосування, винахід втрачає оригінальність та інноваційність.
Однак проблема в іншому — чітко уявляючи собі необхідність інновацій (їх регулює близько 20 нормативно-правових актів), держава, втім, не має чіткої програми їхнього впровадження, і навіть більше — ліквідує деякі пільги, які раніше призначалися для суб’єктів інноваційної активності. Так, за словами Жалила, в законі про інноваційну діяльність було скасовано статті, які передбачали податкові пільги.
Але інноваційна активність українських підприємств, незважаючи на загальносвітові тенденції, щороку знижується. Наприклад, за 9 місяців 2005 року активними в цьому плані були тільки 10,3% підприємств (на цей час минулого року — 11,1%). Причому найбільший спад спостерігався якраз у галузях-лідерах української економіки — металургії, харчовій та хімічній.
Експерти стверджують, що зараз в Україні спостерігається інноваційна стагнація. Викликано це, за словами заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень Захарія Варналія, тим, що у підприємців немає доступу до економічних ресурсів, які дозволяють впроваджувати інновації у виробництво, у науки немає грошей, щоб тримати руку на пульсі світового прогресу, а держава не готова до регулювання діяльності новаторів, тоді як наша економіка дуже нестійка для того, щоб на свій страх і ризик модернізувати виробництво. Як відзначає народний депутат Ігор Юхновський, наші бізнесмени готові швидше купити патент за кордоном, ніж мучитися з оформленням відповідних документів в Україні.
А ігнорування загальносвітових процесів глобалізації та інформатизації, за словами Жалила, може обійтися Україні надто дорого — вона назавжди залишиться вирваною із стратегії розвитку світу. Та Зацепін з цим не згоден. Він підкреслює, що в України є величезний потенціал для розвитку інновацій: хороші вчені, залишки прекрасної освітньої системи, прогресивний досвід напрацювань та чудове географічне розташування. Схоже, на його думку, ключове значення має якраз останній момент: якби в Україні були хороші новаторські виробництва, Європа купувала б товари тут, не маючи витрат на перевезення з азійських країн. І треба для цього всього-на-всього: підтримати початківців-підприємців, дати гроші вченим та відрегулювати всі ці процеси. Яким чином? Інститут стратегічних досліджень пропонує створити інноваційну модель суспільства на основі централізованої підтримки бізнесу. Оскільки без державних дотацій все одно не обійтися, виділити на впровадження інновацій частину коштів, отриманих від приватизації та детінізації. Але, окрім прямої підтримки, підприємці повинні забезпечуватися й непрямою: податковими пільгами, чітко виписаними в кодексі, можливістю отримати довгостроковий кредит у банку, певною законодавчою базою та можливістю користуватися нормальними технопарками та бізнес- інкубаторами. Крім того, держава зобов’язана налагодити системи міждержавної науково-технічної співпраці. Все це, за словами експертів, дозволить Україні справді стати високотехнологічною державою.
Щоправда, народний депутат Юхновський з висоти свого досвіду стверджує, що доки наша держава не створить відкритого ринку, підприємці просто не захочуть шукати собі зайвий головний біль, впроваджуючи ту чи іншу інновацію — стимулу для конкурентної боротьби у них не буде. Крім того, в дискусії прозвучала й думка, що спочатку треба чітко виписати визначення інновацій, щоб усі розуміли під цим словом саме те, що воно означає. Інакше, навіть якщо гроші будуть виділені, вони просто розійдуться на різні сумнівні проекти. Причому, як відзначає експерт з економічних питань Віктор Лисицький, держава повинна чітко визначитися з тим, у яких галузях нам потрібні інвестиції насамперед. Грошей на всіх не вистачить, тому спочатку треба підтримати тих, хто зможе забезпечити державі великий прибуток. А от Зацепін пропонує злити воєдино і фінансувати всі галузі, які потребують інновацій, щоб на їхніх стиках народжувалися нові ідеї. Проте грошей на інновації у держави поки немає. І все-таки експерти сподіваються, що їхні поради не залишаться поза увагою.
