Хтось нав'язав нинішнім керманичам думку, що впоратись із задуманими реформами в Україні можна лише звільнившись від старої команди — зокрема в такий простий спосіб як зміна назв структурних підрозділів у органах виконавчої влади.
Судову систему можна не реформувати — достатньо лише збільшити чи не вдвічі розмір заробітної плати суддям. А законодавча влада, мовляв, сама себе реформує вже у найближчі вибори...
І цей процес змін триває упродовж всього 2005-го, залучивши до свого кола Секретаріат Президента, Генеральну прокуратуру, міністерства, відомства, державні установи і підприємства, навчальні заклади...
Ось і новий керівник Секретаріату Президента України дозволив собі пожартувати, заявивши, що Президент зняв генерального прокурора України у повній відповідності до Конституції, бо інакше, мовляв, Святослав Піскун ризикував «сам себе посадити»... Однак цей чиновник допустив неточність, свідомо оминаючи головне: посилання на норми Конституції обов'язкові тоді, коли немає спеціального закону. А закон є, в тому числі й «Про прокуратуру», до того ж існує конституційний принцип верховенства права, за яким кожен має бути повідомлений про підстави звільнення...
І ось Шевченківський районний суд столиці розпочав розгляд судової справи за позовом Святослава Піскуна щодо незаконності звільнення його з посади. Схоже, цей показовий судовий процес, де в ролі головних дійових осіб виступатимуть міністр юстиції України С. Головатий на боці Президента України та С. Піскун, обіцяє стати в майбутньому методичним посібником для суддів та всіх учасників процесу у новій галузі судочинства в Україні — адміністративного.
Відомо, що з 01.09.2005 року всі українці мають право і тепер зобов'язані оскаржувати, у разі потреби, всі неправомірні і незаконні дії органів державної влади в Україні і їх посадових і службових осіб виключно в порядку адміністративного судочинства. Тобто поки що до того ж таки районного суду, але вже за новим Кодексом, — ну начебто до нового суду, але насправді до старого. Ну поки немає нового. І судді ті ж самі. А судочинство буцімто нове...
Чи не є метою такої судової реформи в Україні геть заплутати всі сліди, щоб людина не розібралась без адвоката, куди і коли ходить, до якого суду та як переглядати справи в порядку касаційного оскарження?
Але в цьому кодексі не забули і про нас — усіх, хто збирається звернутись до суду, наприклад, щодо незаконності звільнення з посади: в кодексі вилучена норма про призупинення дії оскаржуваного акту з моменту звернення до суду! Чи не тому Президент і запропонував нову кандидатуру генерального прокурора України, не дочекавшись рішення суду за позовом С. Піскуна?
Приватизувавши за копійки державне майно, нові власники і господарі, за байдужості профспілок та мовчання громадськості, запровадили безкінечні реформування та скорочення підприємств та організацій, а керівники міністерств і відомств поставили на конвеєр процес зміни штатів начебто за скороченням, а насправді для звільнення місць для «своїх» людей.
Чому працівники міністерств і відомств, керівники структурних підрозділів і заступники міністрів повинні писати заяви про звільнення одночасно зі зміною міністра? Кодекс законів про працю України цього не передбачає! Закони України про профспілки, громадські об'єднання, про працю і багато інших новими українськими господарями просто ігноруються за повної байдужості суспільства.
Та більше того, ігноруються рішення судів! Державна виконавча служба складає акти, видає постанови, штрафує, — і що?
Чергова зміна міністрів призвела до чергових реформувань міністерств і відомств, Секретаріату Президента України. Ось уже і молоді міністри мають своє бачення поліпшення роботи підвідомчих міністерств, оприлюднюючи свої думки про реформи. Так, «молодіжний» міністр Ю. Павленко заявляв про повну ліквідацію дитячих будинків, бо начебто в Україні бажаючих створити сімейні будинки достатньо для повної ліквідації державних... А міністр, який ні за освітою, ні за досвідом роботи жодного відношення не має до такої галузі, колись народного господарства, як транспорт та зв'язок, теж має своє бачення того, як реформувати стратегічні задуми колишнього міністра Г. Кірпи. Хіба під силу тим, хто навіть не уявляє собі обов'язки начальника зміни чи начальника станції, опанувати стратегічною галуззю з її мільярдними обсягами та сотнями тисяч працівників? А може, це просто ляльки, за якими стоять справжні професіонали, які мають у цій галузі свій інтерес, прихований від суспільства?
Звісно, подібні зміни зачіпають долі тисяч людей, тому така «реформа» не могла залишитись поза увагою і прокурора, і уповноваженого Верховної Ради з прав людини, і парламенту.
Відповідно до Кодексу законів про працю, у разі зміни власника підприємства, а також його реорганізації дія трудового договору працівників продовжується, а якщо функції підрозділу збігаються з функціями, покладеними на попередній підрозділ, переважне право очолювати цей напрям залишається за попереднім керівником.
Так, Департамент кадрової політики та освіти міністерства оборони очолював державний службовець В. Портянко, і очевидно, що саме його і мали б призначити на посаду при зміні назви департаменту, однак ні екс-міністр О. Кузьмук, ні нинішній А. Гриценко цього не зробили.
За них це зробив суд: «...Позов Портянка В.К. до Міністерства оборони України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з реорганізацією апарату МО України, поновлення його на посаді директора Департаменту кадрової політики і освіти, стягнення з відповідача на користь Портянка В.К. середнього заробітку за час вимушеного прогулу — задовольнити повністю...» (Витяг із рішення суду від 22.06.2005, не виконаного і до цього дня).
А ось приклад, як упродовж півтора року ігнорується керівництвом Міністерства аграрної політики України і окрема ухвала суду. «Справа № 2-420/04 (витяг). 24 березня 2004 року Шевченківський районний суд м. Києва.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Тимошенка Ю.М., встановив: рішенням Шевченківського районного суду м. Києва позовні вимоги Тимошенка Ю.М. про стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання повернути трудову книжку, внесення запису до трудової книжки, скасування наказу Міністерства аграрної політики Україні №323 від 08.10.2002р..., задоволені частково... При розгляді справи були встановлені порушення чинного законодавства... З 11.10.2002 р. трудова книжка Тимошенка Ю.М. безпідставно утримується в Міністерстві аграрної політики, що призвело до порушення його трудових прав, тривалої невиплати заробітної плати і, як наслідок, необхідності звернення з позовом до суду... На підставі викладеного, керуючись ст. 235 ЦПК України, суд УХВАЛИВ: Про викладене в ухвалі довести до відома міністра аграрної політики України для прийняття відповідних заходів реагування. Про прийняті заходи повідомити суд у встановлений строк...»
Зміна назв структурних підрозділів міністерств та державних підприємств, звільнення одних і призначення інших осіб засвідчує, що державні службовці фактично допускають дії і вчинки, які шкодять інтересам державної служби, негативно впливають на репутацію державного службовця, і ця практика продовжується і за нової влади.
Через півроку ця влада вже буде називатися старою. Чи є сподівання, що нова влада впровадить принцип верховенства права в життя, за яким усі рівні перед законом і в правах і стосовно невідворотності відповідальності?
Дії посадових осіб по організації конкурсів на заміщення вакантних посад свідчать про корупційні діяння, оскільки державний службовець не має права відмовляти фізичним та юридичним особам у інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну та неповну інформацію. Конкурсні засади знівельовані і не можуть бути об'єктивним показником рішень конкурсних комісій, оскільки всі конкурси відбуваються поза межами громадськості і не дозволяють забезпечити комплектування посад кадрами більш професійними. Прозорий і публічний розгляд кандидатів для заміщення вакантних посад повинен стати пересторогою протекціонізму, кумівству та корупції, сприяти призначенню на посади висококваліфікованих, ініціативних та авторитетних фахівців. Так необхідних Україні.
