До офіційного старту парламентської виборчої кампанії (26 листопада) залишається трохи менше двох місяців. Але на порядку денному і українського політикуму, і експертної спільноти тема виборів уже давно є однією з головних. Днями, наприклад, одна з дійових осіб владного конфлікту екс-держсекретар Олександр Зінченко заінтригував повідомленням про те, що він уже визначився зі своєю партійною приналежністю, однак поки що не скаже, яку партію представлятиме. Він також пообіцяв, що ввійде до політради Блоку Юлії Тимошенко «як керівник політичної сили». За словами О. Зінченка, політрада цієї партії вже ухвалила рішення про його членство, однак це питання остаточно вирішать на з’їзді, що відбудеться «буквально через 12—15 днів». Відомо лише, що ця політична сила — не «Батьківщина» і не «Пора».
Уже почали і експерти прогнозувати результати майбутніх виборів. Одні будують свої прогнози на свіжих даних опитувань громадської думки, які нещодавно надали нам соціологи, другі — на власних методиках...
Відомо, що робити прогнози — заняття невдячне. Якщо прогноз справджується, то згодом здається очевидним. Якщо підтверджується частково, то насамперед впадають в очі невідповідності. Також вельми сумнівний вигляд має сама можливість коректного прогнозування результатів парламентських виборів за півроку, адже ні політологічний, ні соціологічний інструментарій цього не дозволяють.
Однак вважаю за необхідне представити прогноз виборів до Верховної Ради в 2006 році, керуючись такими міркуваннями:
— Цей прогноз не є самостійним. Це конкретизація середньострокового прогнозу розвитку України, виконаного на початку цього року. Через десять місяців я можу підтвердити майже всі його тези, в тому числі стосовно майбутньої виборчої кампанії, а читач може пересвідчитися, наскільки вони вже підтверджуються.
— Усі мої прогнози ґрунтуються на цивілізаційному підході з використанням Моделі розвитку технологічної цивілізації. Цей метод, будучи ідеологічно та політично нейтральним, дозволяє робити аналіз і прогнозування набагато триваліших процесів, але з нижчою деталізацією.
— Криза президентської команди прискорила процес передвиборного структурування основних політичних сил, перетворила підкилимову боротьбу в публічну, більш прогнозовану.
Отже, спершу про перебіг самої виборчої кампанії.
Зрозуміло, що за рівнем застосування технологій чорного PR, маніпулювання громадською думкою та використання адміністративного ресурсу майбутня виборча кампанія не дуже відрізнятиметься від минулої 2004 року. Очевидно, що на рівні масового сприйняття перевести парламентські вибори 2006 року в IV тур минулих президентських вже не вдасться. Як не вдасться партії влади та новій опозиції «іти на вибори паралельно», — можна прогнозувати, що нова опозиція, створювана на основі БЮТ, стане основним опонентом партії влади, створюваної на основі НСНУ.
Можна прогнозувати посилення адміністративного, економічного й іншого тиску на нову опозицію з боку влади. І цей тиск, як реально наявний, так і вигаданий, щосили використовуватиме остання. Тобто, швидше за все, нова влада наступить на ті самі граблі, що й стара.
Загалом, попри відчайдушні зусилля НСНУ із запобігання трансформації в типово українську партію влади, вже зараз очевидно, що їй це не вдається.
Не краща ситуація й у старої опозиції. Хоча є досягнутий і формалізований компроміс з новою владою, стан Партії регіонів дедалі більше нагадує стан сніговика весною. Зверху починає припікати сонечко, а внизу біжать весняні струмки. Так і з ПР — «зверху» адміністративний, фінансовий, медіаресурс і частина електорату, традиційно звикшого голосувати за владу, поступово переходять до партії влади. А «знизу» значна частина протестного електорату переходить до нової опозиції.
До виборів цілком імовірний вихід Соцпартії з урядової коаліції, а також, із меншою ймовірністю, Партії промисловців і підприємців.
Також, у міру наближення виборів, у різних регіонах слід чекати зростаючого підвищення активності та рейтингів регіональних партій, тобто партій, які розраховують на голоси виборців одного або кількох сусідніх регіонів.
Таким чином, виборці опиняться перед вибором у вигляді таких мегаблоків: партія влади, нова опозиція, стара опозиція, можливо, партія або блок цього регіону. Плюс два-три десятки дрібних партій радикальної й екзотичної орієнтації.
Особливо цікава еволюція позиції Президента в процесі виборчих перегонів, які фактично вже почалися. Після невдачі з формуванням широкого пропрезидентського блоку й утворення нової опозиції можна було б спрогнозувати його демонстративно нейтральну позицію. Ця позиція припускає, з одного боку, неформальне лідерство в партії влади, координацію її діяльності та згладжування протиріч між її окремими складовими. А з іншого боку — підкреслене прагнення, насамперед, забезпечити демократичність і легітимність виборів.
Однак через низку причин можна припустити, що Президент не дотримуватиметься цієї логічної і прогнозованої, в тому числі і його опонентами, схеми поведінки.
Уявляється, що від Президента протягом найближчих півроку треба чекати стратегічних пропозицій із реформування як системи управління країною загалом, так і окремих аспектів розвитку. Якщо вони будуть, то, цілком імовірно, це буде виражене в формі прямого звернення (пропозиції) до народу. Можливо, для прийняття передбачуваних змін буде запропоновано провести референдум із кількох питань. До речі, цілком можливо, що такі ініціативи, як первинні, так і альтернативні у відповідь, надійдуть і від основних мегаблоків. Обговорення пропозиції можливості проведення загальноукраїнського референдуму послугує каталізатором до серії опитувань на місцевому рівні.
Загалом, від Президента або — з меншою ймовірністю, — від його основних опонентів, слід чекати системних, кардинальних пропозицій, адресованих безпосередньо народу. Їхній зміст багато в чому прогнозований уже зараз. І ці пропозиції, крім усього іншого, значною мірою переслідуватимуть мету змінити сценарій проведення виборчої кампанії.
На основі аналізу основних тривалих процесів розвитку України можна зробити висновок про те, що на майбутніх парламентських виборах 2006 року перевагу отримають лівоцентристські сили.
Водночас можна прогнозувати, що жоден мегаблок не отримає абсолютної більшості голосів.
Якщо Президенту своїми стратегічними ініціативами, підтриманими безпосередньо народом, не вдасться змінити прогнозований сценарій розвитку виборчої кампанії, то більшість голосів (приблизно 38—42%) набере нова опозиція.
Другою йтиме партія влади з відставанням менше 5%.
Третє місце займе стара опозиція. Партія регіонів, втративши позиції в центрі країни, перетвориться на Партію регіону — найбільшого, багато в чому основного, але одного.
Я підтверджую зроблений раніше прогноз про те, що Компартія на майбутніх виборах втратить частину свого електорату.
Усього, за збереження наявного 3-відсоткового виборчого бар’єра, до наступного парламенту мають шанси пройти 6—8 блоків і партій. Серед них будуть 2—4 партії або блоки, що мають яскраво виражену регіональну орієнтацію.
Деякі наслідки виборів. Діяльність нового складу вищого законодавчого органу не буде значно ефективнішою за наявну. Пропорційна система себе не виправдає.
Зроблений раніше прогноз про те, що більшість у новому парламенті знову стане ситуативною, можна лише підтвердити. До наступних президентських виборів треба чекати нових змін до Конституції, стосовно повноважень, порядку обрання й особливостей функціонування вищих органів влади.
Основний ризик цього прогнозу. Метод, на основі якого складений цей прогноз, не враховує особистісного чинника. Насамперед особистісного чинника першої особи. Те, що протягом найближчих років треба від нього чекати системних і цілком конкретних стратегічних пропозицій — очевидно, і диктується об’єктивними процесами розвитку країни. Проблема в тому, що невідомо, коли це станеться. Якщо під час виборчої кампанії — тоді партія влади ще має шанс змінити її перебіг на свою користь.
Насамкінець дозволю собі дати читачеві пораду.
Сьогодні, коли на нас ще не обвалилися тонни пропаганди та чорний PR, візьміть аркуш паперу і напишіть назву політичної партії або прізвище лідера, якому ви найбільше довіряєте. Покладіть цей аркуш у конверт, конверт заклейте і зберігайте там, де зазвичай лежать ваші документи. У день виборів розкрийте конверт і побачите, за кого ви віддасте свій голос. Одночасно ви дізнаєтесь рівень своєї опірності технологіям маніпуляції масовою свідомістю.
