Протистояння у вищих ешелонах влади, що стало явним після кадрових перестановок на політичному олімпі, звісна річ, виплеснулося і на телевізійні екрани. «День» запропонував експертам поділитися думками про те, ? «ХТО З ПОЛІТИКІВ, ЯКІ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПРИЧЕТНІ ДО ЦИХ ПОДІЙ, ПРОТЯГОМ ОСТАННЬОГО ТИЖНЯ НАЙЕФЕКТИВНІШЕ ПРОЯВИВ СЕБЕ У ВИКОРИСТАННІ МОЖЛИВОСТЕЙ ТБ?»
Кирило ВИШИНСЬКИЙ , шеф- редактор служби інформації телеканалу ICTV:
— Після помаранчевої революції відставка уряду — хай не наймасштабніше, зате найяскравіше дійство. Глядач знову масово прикипів до телевізорів. На першому плані — Ющенко, Тимошенко та Порошенко. Ющенко — кращий. Стримана, повна гірких слів заява в прямому ефірі про відставку уряду — найвдаліший експромт. Президент говорить без папірця, говорить те, що думає, одразу відповідаючи на запитання журналістів. Він був схожий на короля Ліра: нарешті стало ясно, хто чого вартий, правда його обтяжує, але інакше Ющенко вчинити вже не може. Повинен сказати і, найголовніше — зробити. Якби він у цю мить був конкретніший у своїх оцінках, давав би чіткі та прямі формулювання, то глядачу не довелося б додумувати — хто точно поганий, а хто хороший, хто зірвав домовленості, а хто намагався дотримуватися їх до останнього? І що взагалі це означає — «але всі вони залишаються моїми друзями…»? Оцією звичною для Ющенка витіюватістю стилю й скористалася Тимошенко. У її «інтерівському» виступі все було просто та зрозуміло: нещасна жінка, обдурена чоловіками у своїх очікуваннях. Розлучені глядачки плачуть, заміжні з підозрою поглядають на своїх чоловіків… Тимошенко зіграла без експромту, зате чітко, як по нотах. Щоправда, її псевдобразильський пафос — «я взяла його руку у свою руку, і на хвилину мені здалося, що він завагався, але тут до кабінету увірвався Порошенко», — віддавав фальшю. А коли вона перейшла на вигадки про Ющенка та її кримінальні справи, про відібрану польську нагороду на економічному форумі — і поготів стало нецікаво. Сильний хід зробив Порошенко: приїхав на прес-конференцію Зінченка й одразу, в прямому ефірі, прокоментував його заяви. Теж хороша імпровізація, при цьому формулювання чіткі та ясні.
Тепер про інших героїв. Дуже яскраві і запам’ятовувані цими днями були лідер «Віча України» Інна Богословська і нардеп Юрій Кармазін — якби не їхнє «нікопольське стояння», то Ющенко-Лір, схоже, ще довго б не прозрів. Розчарували Зінченко і Томенко. Після скандальних прес-конференцій з обвинуваченнями вчорашніх союзників у корупції від них чекали інших сильних кроків. Випадання з амплуа — таких речей глядач не пробачає.
Олесь ЛІСНИЧУК , політолог:
— Поки-що, на мій погляд, можна констатувати досить впевнену тактичну перевагу в інформаційному просторі Тимошенко, Зінченка, Томенка над своїми опонентами. Помаранчеві відставники на рівень краще використали отриманий ефірний час. Без перебільшення, ефір на «Інтері» Юлії Тимошенко ввійде в аннали української політики. Там все (аж до реквізиту) було продумане і відпрацьоване на найвищому рівні. Досить переконливо виглядав і Олександр Зінченко перед представниками різноманітних за «політичним кредо» медіа в ефірі «1+1», у програмі «Іду на Ви». Не виключено, що у ближчі тижні нас чекає суттєва корекція рейтингових показників провідних політиків саме через вдале використання цією стороною наявних телересурсів.
Ключова відмінність, яка, власне, і відрізняє поточні інформаційні позиції сторін, — це чіткість і послідовність аргументації своїх позицій, зрозумілість месиджів, посланих «широкому споживачу». У однієї сторони, у відставників, вона є. А ось публічно представлену логіку рішень та коментарів до них з боку Президента та його оточення пересічному глядачу вловити зовсім не просто.
Обидві сторони активно користуються лексикою і образами «теорії змов», стимулюючи в масовій свідомості підозрілість до політикуму та процесів у ньому. При цьому нівелюються важливі для постреволюційного дискурсу категорії «команда», «боротьба з корупцією», «моральність» та ін. Вже не згадую про «ідеали та цінності Майдану», апеляції до яких стали вже моветоном…
Артем БІДЕНКО , керівник Асоціації зовнішньої реклами України, політолог:
— По суті, будь-яка серйозна криза викликає сьогодні виступ якщо не Президента, то хоча б профільного міністра. Особливо помітно це в ситуації, коли телеканали належать різним власникам, а сам простір є, по суті, диференційованим. Завдяки цьому політики отримують можливість гнучко підходити до питання медіапланування і робити наголос не лише на меседжі, але й на отриманій частці цільової аудиторії.
На мою думку, під час нинішньої політичної кризи в Україні найбільш ефективно в плані меседжу телебачення використала Юлія Тимошенко. Вона грамотно вибудувала свій образ, правильно звернулася до аудиторії і отримала свого глядача. Натомість Віктор Ющенко, маючи відповідну владу, найкраще зіграв в плані донесення інформації до максимально великої аудиторії. По суті, він зміг донести свою інформацію до кожного.
Не варто забувати і політиків меншого масштабу, які вдало скористалися попитом на коментарі і запропонували глядачам своє бачення. Звичайно, як завжди, завдяки меседжу виділився Бродський. Але тут можна говорити лише про точковий ефект, в той час, як у Тимошенко і Ющенка можна побачити серйозну стратегію побудови телеіміджу. @FF C:\DPG\UKR8_09-1.TIF@FT МАЛЮНОК IГОРЯ ЛУК’ЯНЧЕНКА
