Нещодавно Народно-демократична та Народна партії підписали договір про парламентську співпрацю. Щоправда, це сторона Володимира Литвина запевняє, що справа обмежиться спільною діяльністю в стінах ВР, тоді як народні демократи оптимістично налаштовані на подальший, аж до єднання в передвиборному пориві, розвиток відносин. Так чи інакше, але першою спільною ініціативою стало дружне засудження союзниками спроб відтворення парламентської більшості. Сторони називають її «штучною», «сурогатною», «нежиттєздатною» тощо. Пояснити своє бачення ситуації, а також поділитися колективними планами «День» попросив лідера НДП Валерія ПУСТОВОЙТЕНКА і заступника голови НПУ Олега ЗАРУБІНСЬКОГО.
Валерій ПУСТОВОЙТЕНКО: «Ми там були, і нам не сподобалося...»
— Чому НДПісти озброїлися проти ПБ?
— Якщо розмови про необхідність створення більшості починаються напередодні стратегічно важливих для представників влади голосувань, це, погодьтеся, наводить на певні роздуми. Особливо якщо треба приймати бюджет, затверджувати зміни до Закону «Про вибори народних депутатів». Можу чітко сказати: більшість формують «під» бюджет. Від особливостей його затвердження залежать дуже багато речей, зокрема — реноме влади на майбутніх парламентських виборах. Після «продавлювання» СОТівських законопроектів уряд ствердився в необхідності гарантованої підтримки більшої частини депутатів і тепер просто «страхується».
Гаразд, зібрати ПБ — півсправи, набагато важливіше передбачити наслідки її можливої діяльності, якість законів, забезпечених її силами. Крім того, ПБ у ситуації, що виникла, — щось на зразок витонченої передвиборної технології. Але ми її застосування в жодному разі не допустимо!
— І з цією метою об’єдналися з Народною партією?
— Не тільки з цією — наша спільна парламентська діяльність буде спрямована на реалізацію багатьох інших стратегічних завдань, прийняття кількох важливих законопроектів. Серед яких першорядним, безумовно, є сприяння повноформатному втіленню конституційної реформи; голосування з проекту 3207-1, що передбачає впровадження принципових змін у роботі органів місцевого самоврядування; та й той же бюджет треба приймати не передвиборним, а просто корисним для українців.
— Обидві партії свого часу входили до складу колишньої ПБ. Чи не виступаєте ви проти більшості тепер тільки тому, що вона не ваша?
— Ми в ПБ справді були, і нам там, як кажуть, не сподобалося. Сьогодні не в захваті від цієї ідеї навіть ті, хто свого часу перебував по той бік барикад, а тепер теоретично мав би стати кістяком нового об’єднання. Так, влада в нас змінилася, але її позиція, методика управління залишилися багато в чому колишніми. Маючи у ВР певну підтримку, вищі керівники чомусь упевнені в її безвідмовності, обов’язку беззастережного підкорення командам «підтримати» або «завалити» той чи інший проект. Крім того, за час, що минув після розвалення старої ПБ, народні депутати вже оговталися і стали нарешті голосувати так, як велить совість, а не Банкова або навіть лідер фракції.
— Дехто знову скаржиться на тиск, мета якого — «заманити» до ПБ. Хто здійснює «шантаж»?
— Мабуть, той, кому вигідна дестабілізація. Насамперед — члени фракції «НУ». До НДПістів, щоправда, не звертаються, оскільки, очевидно, розуміють: у більшості ми категорично не беремо участі.
Але варто відкритися сесії та парламентаріям дорватися до трибуни, все таємне стане явним: хто на кого тиснув, кому що казав, скільки обіцяв тощо. Чекати залишилося недовго.
Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ: «Затискати депутатам дверима пальці неприпустимо!..»
— Чому Народна партія, яка користується репутацією провладної сили, так різко критикує ідею відтворення ПБ?
— Бо природний шлях її формування відкривають лише конституційні зміни, за умовами яких більшість становлять партії, що перемогли на виборах. Якщо їм це з якихось причин не вдається, то глава держави має право розпустити недієздатний парламент, призначити нові вибори. Так, принаймні, роблять у демократичних країнах.
До парламенту та парламентаріїв ставитися слід шанобливо, оскільки фахівців тут аж ніяк не менше, ніж в уряді, а, можливо, й більше. Це, втім, покаже час. Принаймні, «заганяти» депутатів до ПБ, затискуючи дверима пальці, неприпустимо!
— Влада запевняє, що консолідація сприятиме продуктивнішій праці.
— На сьогодні ці спроби — не що інше як відволікаючий маневр. Замість того, щоб напередодні виборів займатися речами справді значущими, увагу депутатів відволікають на речі другорядні. Розрахунок простий: сама ідея ПБ настільки цікавить парламентаріїв, що для обговорення, пошуку шляхів подолання численних криз, спродукованих багато в чому урядом, часу просто не залишається.
— У приватних розмовах багато хто визнає, що побоюються повторення сценарію функціонування ПБ колишніх часів.
— Правильно побоюються. На жаль, із практикою, коли той же представник президента в парламенті вказує, як «правильно» голосувати, я вже стикався... Але спроби силового впливу на парламент, штучного втручання в його структуру й ієрархію ні до чого хорошого не приводили і не приведуть.
— Чи може територія вашої взаємодії з НДП розширитися до масштабів передвиборного блоку або єдиної фракції?
— Думаю, наша співпраця, спільне опрацювання корисних для країни законодавчих ініціатив, логічна. Більш того, вважаю, це не останній подібний договір, який укладає НП із парламентськими партіями. Але ні входження НДПістів до нашої фракції, ні розширення співпраці до передвиборних масштабів ми поки що не розглядали, і в документі це, відповідно, не передбачене.
