У приміщенні Полтавської обласної муздрами ім. М. Гоголя з великим успіхом пройшли гастролі Донецького академічного українського музично- драматичного театру . Полтавчани мали змогу переглянути найкращі постановки: прем’єри шекспірівської «Дванадцятої ночі, або Як собі схочете», детектив «Вісім люблячих жінок» за п’єсою відомого французького драматурга Р.Тома; а також комедію «За двома зайцями» М.Старицького, мюзикл «Милий друг» за Гі де Мопассаном, комедії «Кохання у стилі бароко» Я.Стельмаха та «Енеїду» І.Котляревського.
Можна сперечатися щодо окремих естетичних кондицій донецьких вистав, але, скажімо, твердження: «Актор Романій грає краще за Борисова», — яким поділилася зі мною моя сусідка — бабуся-театралка, маючи на увазі роль Свирида Петровича Голохвастова у «За двома зайцями» — гідне уваги й поваги. Не кажучи вже про Проню Прокопiвну у блискучому виконанні Олени Хохлаткіної — артистки не просто широкого діапазону, а дивовижно глибокого драматичного звучання. Її Проня — вже не просто недалека пихата дівка, яка з усієї сили пнеться походити на «образовану» з «пансійону»: перебуваючи в оточенні своїх персоніфікованих ототожнень — Клеопатри, Джульєтти, Дездемони, — вона, фактично, кидає під ноги свою жіночу сутність, бо ці героїні назавжди залишаться для неї навіть не ідеалами, а «стелею», до якої їй не дано дострибнути. Хіба це смішно? Аж ніяк. При цьому жанр «За двома зайцями» (режисер Віктор Шулаков) — справді «ексцентрична комедія», із «театром в театрі», фарсовим глузуванням навіть у музичному оформленні (пародійно пафосна сцена з «Антонія і Клеопатри» йде під «Сурка» Бетховена; фрагмент з «Отелло» — під «Лебедине озеро» П. Чайковського та турецьку мелодію «Шикидим», з «Ромео і Джульєтти» — під бетховенську «Місячну сонату»). При цьому Отелло звати Вася (Костянтин Бабанін), і він не вивчив слів; Яго (Андрій Бориславський) зловісно швендяє туди-сюди по сцені впродовж усієї вистави (в принципі, його можна вважати alter ego Голохвастова); ну, а Химка (Оксана Гребенюк) — просто гоголівська відьма, «з’ява з мітлою», яка хіба що не літає, але швидко бігає і дико регоче. Андрій Романій (Голохвастов) «куражує» по повній програмі, публіка стогне і плаче зі сміху. До речі, донецька версія «Зайців» — переможець театральних фестивалів «Таврійські ігри», «Театральний Донбас», «Прем’єри сезону». І це — тільки одна із згаданих шести гастрольних вистав Донецького театру під орудою директора-художнього керівника Марка Бровуна.
