Восени минулого року Лех Валенса на запрошення тодішньої української опозиції прибув до Києва, аби сприяти мирному вирішенню конфлікту між владою і опозицією. Під час зустрічі з тодішнім прем’єром Віктором Януковичем Валенса застеріг його від спокуси застосувати силу до демонстрантів у Києві. У розмові для «Радіо «Свобода» Лех Валенса оцінює перші півроку правління нової української влади.
— Я скажу дуже коротко: надто мало часу спливло, щоб підбивати які-небудь підсумки. Я вважаю, що для перших серйозних оцінок, як мінімум, має пройти один рік, а найкраще — п’ять років, щоб мати можливість зробити більш-менш зважені висновки, щоб побачити, що там хорошого, що поганого, які можливості не було використано.
— Тоді скажіть, хоча б, які, на вашу думку, тенденції проявляються в Україні під керівництвом «помаранчевої» влади?
— Як ви знаєте, я робітник- практик. І тому я з практичного боку спостерігав за тим, що відбувалося в Україні. І знаєте, я констатував, що в Україні, по суті, можна було без більших проблем нормально обирати президента, так само можна було нормально обирати депутатів. Проблема полягала в тому, що українці не бажали користуватися правом свого голосу. Ну, це просто, ініціатива завмерла у старій політичній системі. І потім, коли надходив час виборів, ті політики, які зрозуміли, що пересічний громадянин виборами насправді не цікавиться, просто вирішили не віддавати владу. Таким чином в Україні з’явилася влада олігархів.
І коли минулого року частина людей прокинулася і намагалася обрати владу за демократичними стандартами, перед можновладцями постало запитання: це лише мале полум’я, чи навпаки — народ почне діяти організовано і стежити за тим, щоб у державі не виникла наступна олігархічна влада? Зрозумійте, я поки що не знаю, я просто ще цього не перевірив, якої якості зараз влада в Україні, я не знаю, чи минулого року просто одна група замінила іншу, яка за своєю суттю подібна і таким чином через декілька років в Україну повернеться те, що вже було.
Українцям бажаю успіху. Я знаю, що нам потрібна демократична Україна, бо тільки з такими державами можна нормально співпрацювати.
Звісно, є запитання: чи після минулорічного уроку Україна вже не дозволить виникнути ще одній владі олігархів, чи буде дивитися владі на руки? З того, що чую, то там взяли під лупу сина Президента Ющенка. Для мене це сигнал, що певний громадський контроль все-таки в Україні вже є — може, це провісник глибших змін, завдяки чому виникне справді демократична система і влада олігархів стане немислимою.
— Чи правда те, що під час минулорічної зустрічі в революційному Києві з тодішнім прем’єр-міністром Віктором Януковичем ви його застерегли, що у випадку застосування до демонстрантів сили люди повісять його на гілляці?
— Янукович багато говорив про те, яка я видатна людина, хвалив мене. І я не стримався і якось сказав йому: шановний, якщо ви правду кажете, що у вашій уяві я така велика людина, то я вам скажу: ви програли у будь-якому випадку! Ви програєте у випадку, якщо буде повторення виборів демократичним шляхом, але ви програєте також у випадку, якщо застосуєте до демонстрантів силу. У вас залишився тільки один вибір — програти з кров’ю на руках чи програти без крові. У вас іншого шляху немає. Якщо програєте без крові, то може так статися, що колись, у майбутньому, у вас ще буде шанс чесно перемогти на виборах, але якщо програєте з кров’ю — то вам гаплик.
Мені так здається, що до нього тоді це дійшло. Дещо раніше Янукович мені повідомив, що військові підрозділи отримали команду, бути напоготові, і що цього уже не можна зупинити. Мені здалося це реальним, і тому я йому розповів про оці два варіанти його програшу, і яка між ними різниця. Це справді так було, хоча я не хочу робити із себе тепер великого героя, мені просто хотілося зробити що- небудь хорошого для України, для Європи.
