Сьогодні минуло десять днів відтоді, як уряд України вирішив скасувати проведену його попередниками реструктуризацію ВАТ «Нікопольський південнотрубний завод» (НПТЗ). Термін невеликий, але, як виявилося, достатній, аби, з одного боку, в країні зрозуміли згубність цього рішення, а з другого — щоб вплинути на відношення людей до влади, яка зробила чергову помилку.
Хоч як це дивно, але історія зі скасуванням реструктуризації НПТЗ найбільше вдарила по дуже мало причетній до неї людині — губернатору Дніпропетровської області Юрію Єханурову. Одним із завдань цього навченого досвідом політика й господарника було налагодження нормальної роботи всіх підприємств найбільшого промислового регіону країни, що віддав значну частину голосів на президентських виборах за конкурента нинішнього Президента. І Єхануров із цим завданням справлявся. Але тепер йому, як говориться, підставили підніжку. Другий за величиною промисловий центр області — Нікополь — буквально кипить... Мітинги збирають тисячі людей. Єхануров просто не може не розуміти, що в них є підстави для обурення й протесту. Ось його позиція в цьому питанні: «Йдеться про значну кількість підприємств, у яких різні власники, різні долі, але найголовніше, що це непокоїть жителів міста. Тисячі людей залежать від благополуччя цього підприємства. Прямо скажу, що я засмучений тим, що відбувається, й говоритиму з керівниками, з міністром промислової політики та з головою ФДМ».
Вітчизняні й іноземні інвестори підприємств, створених на базі НПТЗ, вже звернулися до Президента Віктора Ющенка, першого віце-прем’єра Анатолія Кінаха та генерального прокурора Святослава Піскуна (абсолютно не випадково вони при цьому обійшли прем’єр-міністра, бо вважають, що ця ідея належить особисто їй) з проханням не допустити перегляду реструктуризації заводу, що ініціюється Кабміном. «Фактично цим рішенням уряд розпочав процес скасування результатів реструктуризації НПТЗ. Ми, інвестори створених господарських товариств, вважаємо, що для такого перегляду немає жодних підстав», — підкреслюється в документі. Лист підписали керівники українських компаній «ЮВІС», «Стальпром», «Інтерпайп», «Трубосталь», «Сетаб-Нікополь», «Індустріал-Сервіс», ізраїльська AACS, шведська «Титан АБ» і українсько-угорське СП «Евіх- Україна».
Нагадаємо, що ВАТ «Нікопольський південнотрубний завод» до реструктуризації було монопольним в Україні підприємством з випуску геологорозвідувальних, насосно-компресорних і катаних труб для котлів високого тиску. Під час реструктуризації, що проводилася у зв’язку з важкою фінансово-господарською ситуацією, на базі активів ВАТ було створено 16 ЗАТ, сім дочірніх підприємств і одне державне. Державі належить 99,67% акцій ВАТ «НПТЗ», однак безпосередньо ВАТ належать переважно міноритарні пакети акцій у створених на його базі підприємствах.
У четвер у Києві відбулася прес-конференція, на якій керівники підприємств, утворених на базі цього заводу, розповіли, чому вони вважають кроки уряду незаконними й несправедливими.
Голова наглядової ради ЗАТ «Нікопольський завод неіржавіючих труб», голова ради директорів компанії «Ювіс» Сергій Атанасов, виступаючи перед журналістами, підкреслив, що дії уряду незрозумілі трудовому колективу підприємств. За його словами, «ніхто за п’ять з половиною років не пред’являв підприємству жодних претензій. Більш того, ті контрольні органи, які проводили перевірки, оцінили роботу підприємства як стабільну, таку, що відповідає виконанню бізнес-проекту, та дійшли висновку: підприємство працює в потрібному режимі, немає жодних порушень». Атанасов розказав, яких зусиль коштував колективу та інвесторам підйом виробництва. Виявилося, що обладнання, виготовлене здебільшого у сорок п’ятому — п’ятдесят шостому роках, на 75—80% зношене. Нові власники повідомили колектив, що всі зароблені кошти будуть спрямовуватися на технічне переозброєння. І тепер, нарікає Атанасов, «у нас хочуть забрати наше підприємство». При цьому він нагадує, що лише місяць тому, в липні, в суді було встановлено, що реструктуризація Нікопольського південнотрубного заводу була законною, як і всі дії тодішнього уряду, спрямовані на реструктуризацію підприємства.
Атанасов також зазначив, що забрати завод назад у тому стані, в якому він є, неможливо, «оскільки кожний інвестор вніс певні кошти в завод», і якщо інвестори, йдучи, заберуть привнесене обладнання та технологічні процеси, а також створену ними мережу продажу у багатьох країнах світу, то «залишаться руїни».
Про прогрес свого підприємства за останні роки говорив член наглядової ради Нікопольського заводу сталевих труб «ЮТіСТ» Едуард Боєв. За п’ять років обсяг виробництва зріс тут з 14000 до 79000 тонн труб на рік. Обсяг реалізації цієї продукції збільшився з 40 мільйонів тонн до 270 мільйонів. Для цього інвестори зробили на більш як 40 мільйонів доларів інвестицій. І якщо на момент організації підприємства чисельність працюючих становила 970 осіб, то сьогодні перевищує 2300. Середня зарплата на початок 2000 року була 230 гривень, а в червні нинішнього — вже 1140 гривень. До держбюджету й усіляких державних фондів перераховано близько 40 мільйонів гривень.
Представник компанії-інвестора цього підприємства Борис Гендельман (Ізраїль) нагадав, що коли вирішувалося питання про прихід інвестора, було важливо визначити законність приватизації й реструктуризації. Для цього був проведений міжнародний аудит. І на той момент думка була однозначною: розпорядження Кабміну та наказ Фонду держмайна, а також рішення акціонерних зборів ВАТ НПТЗ дають повну гарантію того, що приватизація, реструктуризація були виконані нормально, й у інвестора не буде проблем... Інвестор підкреслив, що 2001 року ринками підприємства було всього сiм держав, переважно СНД, а сьогодні воно працює з 34 країнами. У 2001 році 72% продукції продавалося в Російську Федерацію, а тепер її частка знизилася до 10%. «Ми зуміли довести, — каже Гендельман, — що українська труба — це бренд, у неї є ім’я, якість і гідне місце у світі». Сьогодні ж, на його думку, ситуація на світових ринках для Нікопольських трубників різко ускладнилася через заяви уряду. У зв’язку із цими заявами західні банки практично припинили кредитування. «Розладнати ситуацію легше, ніж її відновити», — впевнений представник інвесторів. На його думку, будь-який новий інвестор двічі подумає, який сенс йому інвестувати й приватизувати підприємство, якщо так вчинили з попередніми інвесторами. «А грошей державі треба буде більше виплатити (колишнім інвесторам. — Авт. ), ніж можна буде отримати в рамках (нової. — Авт. ) приватизації та продажу акцій НПТЗ».
«Неможливо ніякими грошима оцінити ті зміни й ті вкладення, які були зроблені в ці заводи, — вважає голова наглядової ради ЗАТ «Нікопольський завод безшовних труб» Андрій Коротков, — тому що насправді це не просто куплене обладнання з його якоюсь вартістю, це не просто сертифікація продукції або нових видів продукції, які за ці роки були освоєні. Це зовсім інші умови праці. На абсолютно інших ринках. З іншими продуктами». «Сьогодні взяти все це й відкинути назад? Щонайменше, це, мені здається, виглядає непрофесійно», — говорить Коротков.
Близько сорока років присвятив заводу нинішній голова правління ЗАТ НПТО «Труболіт» Дмитро Нікулінський. Виступаючи перед журналістами, він нагадав про те, що наприкінці дев’яностих років, коли завод практично був у колапсі й фактично не працював, зарплату видавали хлібом. «Я тоді мав можливість отримувати хліб у різних цехах, використовуючи знайомства. Я їздив по цехах, брав хліб у рахунок зарплати й, принижуючись, продавав своїм друзям, і цим якось підтримував сім’ю, — розповідає Нікулінський і продовжує: — А тепер ми добилися збільшення зарплати в п’ять разів, наростили виробництво в десять разів, відрахування в податкові й цільові фонди — в одинадцять разів».
На початку цього тижня завком профспілки попросив керівника виступити перед людьми й заспокоїти їх. І Нікулінський висловив на заводському мітингу впевненість у тому, що уряд напевне розбереться, й урешті здоровий глузд переможе. І спитав у робітників, що передати керівникам країни, якщо вдасться з ними говорити. Одна робітниця, цитує Нікулінський, сказала: «Передайте, з ким ви будете спілкуватися, нам нічого не треба. Дайте нам спокійно працювати. Не заважайте. І все буде нормально».
КОМЕНТАР
Василь ЮРЧИШИН , провідний експерт Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова:
— Взагалі до реприватизації моє ставлення цілком негативне, тому що це ламає форму власності, вводить нові, абсолютно непередбачувані, прецеденти й правила гри, порушує той нестійкий підмурівок інституту власності, який будується в Україні, залишає правила вибірковості для реприватизації або зміни, як іноді говорять, реструктуризації успішних підприємств. Це перше.
Друге положення — у нас як не було, так ми всі ще чекаємо того, що називають революцією менеджерів, — тобто у нас ще не створена армія менеджерів, яка успішно може працювати. Тому дуже велика ймовірність, що від підприємств, що піддані реприватизації, після появи таких оголошень залишаться тільки камені й залізо, а менеджмент так чи інакше буде втрачений — хоча в сучасному світі такий «м’який капітал» коштує набагато більше. Якщо зараз успішний менеджер робить підприємство успішним, ефективним, прибутковим, то дуже великою є ймовірність, що, просто помінявши, прибравши неугодних з якоїсь причини менеджерів, ми отримаємо знову ж купу каміння й заліза.
І третє — це міжнародний аспект, про який усі говорять: будь- які нелегітимні, незаконні досить масові й водночас виборчі акції уряду роблять країну абсолютно інвестиційно непривабливою.
