У бізнесі немає друзів, свідчить сучасна мудрість. Саме так, підтверджують деякі українські компанії, але це не означає, що й культура ведення бізнесу також відсутня. Приємно, що великі компанії не втомлюються доводити, що для них існує не тільки комерційний інтерес, а й, наприклад, турбота про благо країни. Днями це продемонстрував ПриватБанк, що озвучив свою позицію відносно Нікопольського феросплавного заводу.
Два роки тому банк разом з іншими претендентами намагався взяти участь у конкурсі з продажу 25% акцій заводу. Офіційна сума, яку був готовий заплатити банк, — 540 млн. гривень. Але, очевидно, цього було недостатньо, і держава за досить короткі строки продала блокуючий пакет акцій конкуренту «Привату» — концерну «Придніпров’я». Сплачена сума становила нікчемну частину від тієї, яку країна могла б отримати, провівши відкритий, прозорий конкурс.
Утім, жалкувати про втрачене — не в стилі могутньої фінансово-промислової групи. Адже кращий метод отримати бажане — діяти, активно йти до своєї мети. Йти, втім, законними методами, щоб не провокувати ще один скандал навколо заводу.
— Банк не бажає бути втягнутим у суперечки навколо НЗФ, — пояснює голова правління ПриватБанку Олександр Дубілет. — Ми не приховуємо свого інтересу до підприємства, але розуміємо, що не ми і не якась інша фінансово-промислова група повинні вирішити ситуацію, що склалася навколо підприємства. Це прерогатива держави, і від того, як вона зараз поводитиметься, залежить не тільки майбутнє заводу, а й розвиток українського бізнесу загалом.
Пан Дубілет вважає, що перше, що має зробити Фонд держмайна України, — це повернути в державну власність 50%+1 акція Нікопольського феросплавного. А далі вже вирішити на свій розсуд — чи продавати суцільний пакет, чи ж реалізовувати його, наприклад, на біржах невеликими частинами. У країні вистачає експертів-економістів, які допоможуть визначити найзручніший спосіб реалізації. Але одна частина цього плану залишається незмінною — повернення контрольного пакета в державну власність. Таким чином, Україна не лише визнає, що попередній конкурс був проведений із найгрубішими порушеннями законодавства, а й доведе, що готова на ділі виправляти помилки минулого. Окремо варто сказати про персоналії, які відіграють не останню роль у ситуації із затягненням передачі пакета акцій Нікопольського феросплавного державі.
На думку перших осіб в уряді, саме зловживання службовим становищем, яке дозволив заступник голови Вищого господарського суду України суддя Микола Хандурін, стало «ганьбою української юриспруденції» та показником залежності судової гілки влади. Прем’єр Юлія Тимошенко публічно пообіцяла добитися його відставки: адже, згідно з наявною інформацією, Микола Хандурін примусив суддів Апеляційного господарського суду Києва передати йому справу про повернення в державну власність 51-вiдсоткового пакета акцій Нікопольського заводу феросплавів, за яким уже було винесене рішення. Таким чином, Хандурін фактично заблокував реалізацію вердикту суду стосовно відновлення корпоративних прав держави.
За словами пана Дубілета, сьогодні «Приват» наполягає насамперед на поверненні акцій в держуправління. А вже потім банк нарівні з іншими претендентами готовий узяти участь у конкурсі з продажу пакета акцій, причому вартість, яку він має намір пропонувати за нього, ґрунтуватиметься на реальній оцінці заводу, а не на праві «телефонного дзвінка». «Якщо ми прагнемо до справді ефективної роботи економіки України загалом і підприємства зокрема, ми насамперед повинні спиратися на закон, а не думати про свої інтереси, — наголосив голова правління ПриватБанку. — Адже НЗФ має стратегічне значення для економіки та безпеки країни».
Олександр Дубілет зазначив, що експерти вже проводять аналіз роботи підприємства і готові назвати суму, яку група може віддати за пакет акцій НЗФ. Але ні називати її, ні, тим паче, брати за основу поки що навряд чи доцільно — спершу підприємство має повернутися у держвласність, а Фонд держмайна — оголосити конкурс про продаж. Щоб прискорити процес, банк підготував звернення до Президента, прем’єра і голови ФДМУ, у якому просить провести ще одну, але вже відкриту прозору приватизацію. Керівництво фінансово-промислової групи впевнене, що це буде реальним свідченням виконання владою своїх обіцянок і дозволить новим господарям вести таку ж відкриту політику управління заводом. А це у свою чергу стане гарним прикладом для інших підприємств.
