Останнім часом як російська, так і західна преса активно обговорюють тему третього президентського терміну Володимира Путіна. Президент Росії завжди говорив, що не балотуватиметься на третій термін поспіль. Однак час від часу деякі нюанси все-таки змінювалися. Якщо в 2003 році він був однозначний, заявляючи: «Третього терміну президента Путіна не буде точно», то вже через рік він посилався лише на конституцію: «Конституція Росії передбачає два президентські терміни. І я цим керуватимусь». Навесні цього року Путін уперше сказав, що конституція не забороняє балотуватися на третій термін, але не виявив відкритого бажання до цього: «Я не змінюватиму основного закону. За конституцією не можна обиратися тричі поспіль. Обиратися втретє, якщо не поспіль, конституція не забороняє. Щоправда, не впевнений, що я цього захочу». І ось зовсім недавно під час свого візиту до Фінляндії Путін заявив, що був би не проти залишитися президентом Росії після 2008 року: «Можливо, я й хотів би, але конституція країни не дозволяє цього зробити».
Еволюція за висхідною від «не хочу» до «не знаю, чи хочу» і до «хотілося б, але...» якоюсь мірою співвідноситься з неминучим закінченням часу, що залишився для перебування Володимира Путіна на вершині влади. Поки що, щоправда, жодних конкретних видимих дій для розробки варіанта «Путін-3» не роблять. Спроби приморських депутатів ініціювати поправки до конституції Росії, що дозволили б прибрати положення про два терміни, на сьогодні здаються наполовину жартом через юридичну неспроможність депутатських претензій до основного закону. Юристи зазначають, що немає жодної суперечності між загальним положенням про право обрання президентом і конкретним про можливості балотуватися тільки два терміни поспіль.
Однак таке голосне «бажання трудящих» може підштовхнути президента до його задоволення. Попри поступове падіння рейтингів Володимира Путіна (до 40%), вони все ж залишаються досить високими, в країні справді немає політика, який міг би зрівнятися за популярністю і вагомістю з нинішнім президентом. Не виключено, що, якби Путін зібрався справді балотуватися на третій термін, він упевнено виграє вибори так само, як, швидше за все, і його казахстанський колега. Останні соцопитування показують, що росіяни не вбачають альтернативи своєму президентові й хотіли б його залишити, але при цьому не змінюючи конституції. Насправді, як вважають експерти, зміни конституції для третього терміну Путіна і не потрібно — є безліч інших варіантів. Наприклад, говорять про реальне створення союзу Росії та Білорусі (з президентом Путіним, звісна річ), про формальне подолання бар’єра зміни влади через обрання маріонеткового президента-«тимчасовика», який швидко піде у відставку, таким чином відкривши дорогу Путіну до третього терміну «не поспіль». Є ще варіант із можливістю балотуватися в разі визнання майбутніх виборів недійсними — загалом, поле для дій широке, було б бажання. А воно, судячи з останніх заяв Путіна, здається, є.
Однак у контексті дискусій про Путіна-3 не можна не згадати про вельми цікавий і неординарний підхід до цієї проблеми. Усупереч думці російських експертів, відомий аналітик, старший співробітник Фонду Карнегі Андерс Ослунд вважає, що Путін може взагалі не втриматися при владі до 2008 року, не кажучи вже про продовження повноважень. У своїй статті, розміщеній на офіційному сайті Carnegie Endowment for International Peace, експерт належно оцінює успішну економічну та міжнародну політику російського президента під час першого терміну, проте традиційно критикує за централізацію влади та посилення тенденцій до авторитаризму. Ослунд акцентує увагу на «нефункціональності політичного режиму Росії», що може «спровокувати падіння президента». Щоправда, на думку автора, «на цей час очевидної політичної загрози не видно», але вона може прийти або зверху (від сьогоднішніх прибічників Путіна), або знизу (шляхом спонтанних протестів). Причому автор не має на увазі щось на кшалт грузинського або українського сценаріїв, спровокованих виборами, це радше буде бунт «незадоволених своїх».
Поки що подібний сценарій, як видається, малоймовірний, оскільки фігура Путіна, безперечно, по- своєму унікальна та вагома, його популярність безперечна. Тому набагато цікавіше спостерігати за розвитком подій навколо поки що гіпотетичних, а незабаром, не виключено, й реальних пошуків можливостей вхопити вислизаючу з рук Путіна владу за хвіст. Тож, швидше за все, далі буде.
