Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Молодь і пінопласт

Майдан як носій сучасного українського мистецтва
13 серпня, 2005 - 00:00
СУЧАСНА ЛЮДИНА В СИНТЕТИЧНІЙ ОБОЛОНЦІ / ДВІ «ПРИКРАСИ» МАЙДАНУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Майдан нині — популярне місце для революцій. Будь-яких. Так учора на майдані Незалежності в Києві група ініціативних святкувала Міжнародний день молоді. Акцію проводили власними силами. Майже експромтом. Один із організаторів, член Асоціації молодих політологів Олексій Орлов зазначив, що дізнався про це європейське свято лише напередодні і вирішив, що не відреагувати на таку подію не можна — «треба було щось робити, адже Нью-Йорк, Токіо, Париж святкують, — а ми не гірші». Зібрав однодумців і попрямував до Центру сучасного мистецтва, де розташувала свою майстерню група молодих художників «Р.Е.П.» (Революційний Експериментальний Простір).

Усе, що відбувається за участю групи «Р.Е.П.», не може сприйматися однозначно. Бо творять вони, як самі кажуть, — сучасне мистецтво України. А сучасність, очевидно, можуть справедливо розцінити лише наступні покоління. Зазвичай молоді художники працюють над однією роботою — чи то картиною, чи то скульптурою — групами чи парами. Інсталятор Володимир Кузнєцов каже, що художники, які працюють разом, створюють динамічніші твори. «Є можливість активніше працювати з глядачем, із суспільством», — каже він. Мета одна — зацікавити пересічного громадянина мистецтвом. Мистецтво це — невигадливе: картини «Шибениця», «Чорний ангел», скульптура «Людина-дерево», інсталяція жилої кімнати з пінопласту тощо. Усі свої роботи майстри сучасного українського мистецтва продають, але можуть і подарувати. Охочі придбати знаходяться.

На Майдані митці представляли свої роботи з різних виставок. А один витвір виготовили прямо-таки «на місці». Кузнєцов каже, що він — за імпровізацію у всьому. Доброволець — студент Національного університету «Києво-Могилянська Академія» — погодився стати пінопластовою людиною. З голови до ніг його загорнули в цю синтетичну матерію. Про свої відчуття він розказав «Дню» так: «Відчуття приємні, затишно. Пінопласт такий легкий, як моє життя». Ідея «живої скульптури» полягає в тому, аби показати, що світ стає синтетичнішим і особистість у ньому — такою ж. «Пінопластова людина — це добре чи погано?». Здавалося б, це риторичне запитання. Володимир вважає, що якщо світ уже став таким техногенним, то слід із цим миритись і діяти в цьому напрямку. Володимир — глобаліст. Але до певної межі. А де ця межа? «У кожного в голові», — каже Кузнєцов.

...Людей на Майдані зібралось небагато. Але перехожі здебільшого були байдужими. Цікавились в основному винуватці свята — молодь. А чоловік середнього віку сказав, що без чарчини в цьому сучасному мистецтві України не розберешся...

Ольга ВАСИЛЕВСЬКА, фото Олександра КОСАРЄВА, «День»
Газета: 
Рубрика: