Нещодавнє спілкування керівництва України з представниками Міжнародного валютного фонду, які висловили стурбованість зростанням інфляційних тенденцій у нашій країні, мабуть, даром не минуло. З учорашнього дня Національний банк підвищив свою облікову ставку з 9% до 9,5% річних. (Востаннє таку корекцію проводили 8 листопада 2004 року, коли в Нацбанку вже відчули ознаки кризи в банківській системі та намагалися їй протистояти). Які передчуття в банкірів на нинішньому етапі?
Одночасно з 1 вересня Нацбанк підвищує від 7% до 8% норматив резервування для формування банками обов’язкових резервів під кошти вкладів юридичних і фізичних осіб у національній та іноземній валюті до запитання і кошти на поточних рахунках. Дуже коротко всі ці дії центробанку означають: на ринку є зайва гривня і її треба видалити, обмеживши грошову пропозицію. Для цього НБУ, з одного боку, дещо полегшує кредитні портфелі банків, а з іншого — подає їм сигнал про те, що годі вже знижувати відсотки за депозитними вкладами та кредитами.
Прес-служба Нацбанку роз’яснює це так: рішення ухвалили на основі аналізу динаміки макроекономічних і монетарних параметрів у січні — липні поточного року, рівня відсоткових ставок за коштами, залученими і розміщеними банками, стану використання урядом України бюджетних коштів, а також з урахуванням посилення інфляційних чинників і прогнозних тенденцій розвитку грошово-кредитного ринку.
Як відомо, інфляція в Україні за підсумками семи місяців становить уже 6,7%, тоді як зобов’язання уряду на рік — 9,8%. На думку експертів, реально показник зростання споживчих цін у кінці року може дійти до 15%, а за деякими оцінками він підніметься й набагато вище.
Схоже, саме Нацбанк став цапом-відбувайлом за непродуману соціальну та бюджетну політику уряду. І його дії на антиінфляційному фронті навряд чи обмежаться тільки сигналами на зразок підвищення облікової ставки. Якщо вже уряд гласно, через ЗМІ (вустами міністра економіки Сергія Терьохіна) підштовхував НБУ до чергової ревальвації гривні, то можна тільки уявити, який тиск чиниться зараз по офіційних каналах.
Тим часом Нацбанк і сам добре розуміє, що такий його хід міг би підкоректувати інфляцію до потрібних уряду в передвиборний рік параметрів. Та тільки піти на цей крок йому заважають два «але...». По-перше, в НБУ ще не забули шоку, спричиненого в українському суспільстві попереднім різким зміцненням гривні (тоді перший заступник голови НБУ Анатолій Шаповалов привселюдно заявив, що й не підозрював, як багато людей в Україні отримують зарплату, номіновану в доларах). По-друге, Нацбанк абсолютно не схожий на скупчення людей, для яких чужі національні інтереси. І ми повинні визнати, що там добре розуміють, що ревальвація гривні стає додатковим бар’єром для українських експортерів, які і без того страждають у зв’язку з низькою світовою кон’юнктурою на традиційний український експорт.
Утім, людина, як відомо, слабка. І того ж дня, коли центробанк видав суспільству сигнал про зниження облікової ставки (а насправді — про неблагополуччя на фінансовому ринку), відповідні зміни відбулися й на валютному ринку. Під тиском надмірної пропозиції валюти курс гривні у вівторок зміцнився з 4,96 грн./$1 до 4,9 грн./$1 (до найвищого рівня за період із кінця 1999 року). Інакшого і бути не могло, якщо перед цим НБУ вже чотири дні стримується від купівлі надмірної пропозиції валюти. Виходом із цієї ситуації могла б стати лібералізація валютного ринку, на необхідність чого вказують експерти, але Нацбанк на це не йде, очевидно, побоюючись сплеску спекулятивних операцій.
КОМЕНТАР
В’ячеслав ЮТКІН, голова наглядової ради банку «НРБ Україна»:
— Підвищення облікової ставки — це (для банкірів і підприємств) підвищення ціни кредитних ресурсів. Експерти давно вже говорили про те, що кредитний ринок виснажується, і восени неминуче підвищиться їхня вартість. На тлі зниження всіх депозитних і кредитних ставок, свідками чого ми були протягом останнього часу, це сигнал учасникам ринку для обачніших дій на кредитному ринку та для підвищення вартості кредитних ресурсів. Це також і певні сигнали для простих громадян. Для тих, хто живе в кредит, а це, звісно, не найбагатші верстви суспільства, це подорожчання життя. Для тих, хто отримує відсотки від депозитів, — це якийсь навіть хороший знак. Але простим громадянам при цьому ще світить серйозне збільшення темпів інфляції у зв’язку з підвищенням цін на основні види продукції, що тісно взаємопов’язане з подорожчанням кредитних ресурсів.
