Не здивовані? А варто було б. Адже нова українська влада, яку багато хто з нас підтримував на Майданах країни, обіцяла, що тепер все буде інакше. Вийшло й справді інакше — але чи так, як треба? Зараз вона знову обіцяє, що не застосовуватиме на виборах адмінресурс, не вдаватиметься до брудної дискредитації опонентів, не фальсифікуватиме результатів волевиявлення громадян. Чому ж тоді політологи сумніваються? А точніше, навпаки, впевнені, що українці знову обиратимуть під впливом масованих атак «чорного піару», з натовпу «партій-клонів», або просто «продаватимуть» власний голос. На це запитання провідні вітчизняні політичні експерти відповідали під час прес-конференції, що відбулася днями в Києві. «День» наводить висловлені під час обговорення думки, а також прогнози інших експертів щодо методів і принципів, якими керуватимуться учасники майбутніх виборів.
Залишається додати, що самі політологи і політтехнологи від участі у брудній передвиборній грі вирішили застрахуватися й дистанціюватися. Вони виступили з ініціативою підписання «Хартії етичних принципів політичних консультантів», метою якої є встановлення основ професійної етики й високих стандартів діяльності політтехнологів. За словами ініціаторів, Хартія не матиме жодної юридичної сили, проте люди, які поставлять свій підпис під цією декларацією, візьмуть на себе зобов’язання не вдаватися до різного роду брудних маніпуляцій. Як повідомив на прес-конференції директор департаменту політичного консалтингу агенції Martin Group Тарас Березовець, крім співробітників його організації, Хартію вже погодилися підписати Вадим Карасьов, Олесь Доній, Микола Михальченко, а також директор Інституту масової інформації Сергій Таран та директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. Крім того, за його словами, наприкінці літа — на початку осені планується провести представницький з’їзд політтехнологів, на якому також обговорюватиметься та пропонуватиметься до підписання ця Хартія. Щоправда, як зауважив Т. Березовець, «відмова від використання «брудних» політичних технологій потребує зусиль та політичної волі не лише політтехнологів, а й інших суб’єктів виборчого процесу: політичних партій, Міністерства юстиції, політиків та широкої громадськості».
Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій:
— Для мене питання про використання політичних технологій під час парламентських виборів насправді розбивається на три підпитання. Якими будуть ці технології? Якими не будуть? І які вже є? Наприклад, технології «клонування» такими популярними, як раніше, вже не будуть, їхній час закінчився. Це пояснюється тим, що система мажоритарних виборів уже скасована, отже, чим менше прізвищ і чим більше незалежних кандидатів, тим менше є можливостей для використання двійників. Також у новому законі про вибори народних депутатів є поправка, якою забороняється використання імен і прізвищ у назвах блоку, якщо цей суб’єкт не бере участі у виборчому процесі як кандидат цієї партії або блоку. Створити сьогодні який-небудь новий партійний клон фактично неможливо з тієї причини, що він не буде розкручений, адже політичне поле вже поділене, й у країні з’явилися явні лідери у форматі «4+1». Це партії Ющенка, Тимошенко, Литвина, Мороза та комуністи. Тому створення всіляких клонів не зіграє якоїсь суттєвої ролі на наступних парламентських виборах. Навпаки, широко поширеним буде використання «партій- спойлеров» — тих, що «відкушують» електорат у споріднених партій або партій-сусідів по електоральному простору.
І ще один момент — попередня влада була менш пафосною, менш ідеологічною, менш моралістичною, більш технологічною. Тому політтехнологи, які працювали на попередній режим, вигадували всякі клони, партії-спойлери — інших аргументів у них не було. Нова влада, навпаки, моралістична, пафосна й віддає перевагу мегапроектам — великі коаліції, великі блоки. Наприклад, сьогодні створюється не просто блок влади, а блок влади президентської, законодавчої, виконавчої. Тобто ця влада більше зацікавлена не в роз’єднанні простору, а, навпаки, в його зосередженні. У зв’язку з цим з їхнього боку технології клонування просто недоречні.
Однак певні передвиборні технології працюють уже тепер — це технології, які формують передвиборні очікування та передвиборний простір. Нині найочевиднiшим для мене є використання так званих сірих технологій — на межі між мораллю й законом. Їх важко назвати «чорними» або абсолютно «брудними». Це, скоріше, технології, спрямовані на моральну дискредитацію суперників, причому як з боку влади, так і з боку опозиції. З боку влади це відкриття кримінальних справ проти функціонерів минулого політичного режиму. У ряді випадків для цього є підстави, але таким чином влада дискредитує опозицію. Протилежна сторона теж не дрімає й використовує технології моральної дискредитації, що ми бачили на прикладі історії із сином Президента. Ці технологічні прийоми спрямовані на використання фактів негідної поведінки окремих функціонерів влади або членів їхніх сімей. Тому сьогодні основна боротьба з технологічного погляду — боротьба моралей або моральність проти неморальності. Це не «брудні» технології, а технології, що витягують «бруд» у своїх опонентів або суперників по електоральному простору. З одного боку, це непогано, бо стане уроком політикам. Хочеш бути хорошим, сильним політиком? Доведеться стати морально бездоганним, в тому числі морально бездоганними мають стати й члени твоєї сім’ї й навіть родичі. З iншого боку, це погано, тому що судова система так чи інакше буде залучатися до політики. Багато говориться про те, що треба розділити владу й бізнес. Насправді треба ще розділити суд і політику. Поки суд буде політизованим, політика наповнюватиметься різними скандалами та кримінальними процесами.
Володимир МАЛИНКОВИЧ, директор українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:
— «Брудні» технології завжди були і будуть. Я не думаю, що на майбутніх парламентських виборах їх буде більше, ніж на минулих президентських. Насамперед тому, що на парламентських виборах ситуація завжди спокійніша. На президентських виборах триває протистояння один на один, тобто «всі на попа», — і виходить максимальна концентрація уваги проти одного або кількох провідних кандидатів. Але на майбутніх виборах «брудних» технологій також вистачатиме, тим паче, що наші партії пов’язані з особистостями, а не з програмами.
Проте я не думаю, що «брудні» технології зіграють вирішальну роль. Крім того, я не погоджуюся з думкою, яку нині висловлюють окремі мої колеги, що до таких технологій належить і критика Президента України Віктора Ющенка, яка з кожним днем стає дедалі гострішою. Це не «чорні» технології, це «чорна» поведінка нашої влади. І я не бачу нічого страшного в тому, що така її поведінка викликає критику журналістів. До речі, «чорною» технологією — бо в основі її лежала брехня — було штучне створення образу нашого Президента як абсолютно морального, кришталево чесного, всерозуміючого та всезнаючого батька нації. Розвінчання цієї людини тепер хтось розглядатиме як «чорні» методи, а хтось — як повернення до реалій. Я вважаю, що думка про те, що за «бруд» під час президентських виборів несе відповідальність лише сторона Януковича, не відповідає дійсності. Фальсифікат був з усіх сторін, у тому числі й із боку нинішніх переможців. Тож я анітрохи не сумніваюся в тому, що нова влада та політичні сили, пов’язані з нею, не менше, аніж інші потенційні учасники парламентських виборів 2006 року, здатні на застосування «чорних» технологій. Не треба ідеалізувати «помаранчевих» — як не треба й демонізувати їхніх противників. Ситуація в Україні сіра, а не чорно-біла. Бруду багато скрізь, і зараз ми бачимо, як він проступає крізь помаранчевий колір.
Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ, директор департаменту політичного консалтингу агенції «Martin group»:
— Ухвалення нової редакції Закону про вибори народних депутатів на пропорційній основі на сьогодні жодним чином не сприяє росту політичної свідомості громадян. Проведений нашим консалтинговим агентством аналіз дозволяє нам зробити висновок про те, що «брудні» технології, зокрема такі, як політичне клонування, можуть досить широко використовуватись під час парламентської кампанії- 2006, виборів до місцевих рад, в тому числі, мабуть, й під час виборів київського міського голови. Технологія «політичного клонування» досить добре себе зарекомендувала і є найпоширенiшою в Україні. Останнє зумовлене тим, що більшість українських партій позбавлені політичної ідеології. Ну, не може бути в Україні три партії з назвою «зелена», чотири партії з назвою «комуністична», така сама кількість «ліберальних». У нас є СДПУ і СДПУ(О), Народний союз «Наша Україна» Безсмертного і «Наша Україна» Пинзеника, Трудова партія України і партія «Трудова Україна», Українська народна партія Костенка, і Народна партія Литвина. Ми всі маємо усвідомити, що подібні технології порушують усі моральні норми, проте вони також мають і юридичний аспект. Чи можна сьогодні використати як прецедент позицію Мін’юсту, який фактично відмінив реєстрацію «Нашої України» Пинзеника стосовно інших клонів, покаже час.
Олесь ДОНІЙ, директор Центру дослідження політичних цінностей:
— У політиці ніколи не можна досягти абсолютної етичності. «Брудні технології» під час виборів постійно використовуються і будуть використовуватись. Політолог Дмитро Видрін якось сказав, що правду не можна дискредитувати. Але, на жаль, українська політика сьогодні є такою, що повністю моральних політиків чи партій немає — як серед опозиції, так і серед влади. Ситуація, з одного боку, прикра. З іншого — вона не є катастрофічною, тому що ми все одно вибираємо з тих партій, які є. Сьогодні «брудні технології» спираються на ймовірну реальність. Наприклад, у Харкові поширювався лист від Олега Тягнибока, в якому обстоювалась ідея радикального націоналізму із закликом на підтримку Віктора Ющенка. Зрозуміло, що такого листа Тягнибок не підписував, але умовно він міг зробити щось подібне. З одного боку — це є «брудна технологія», з іншого — вона спирається на деякі погляди деяких прихильників того чи іншого кандидата. «Брудні технології» дня сьогоднішнього також базуються на реальності в оточенні того чи іншого кандидата. Останній скандал навколо сина Віктора Ющенка продемонстрував, що політики сьогодні, на відміну від минулих часів, знаходяться під пильною увагою, в першу чергу журналістів, і змушені реагувати на суспільство.
Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог:
— Головне полягає в тому, що ці вибори проходитимуть на пропорційній основі. А пропорційність посварить не лише опозицію й владу. Конфлікт між друзями по політичних фронтах може виявитися ще гострішим, ніж між правлячими партіями й опозиційними. Тому що мало пройти в парламент. Треба більше депутатських місць отримати, щоб потім торгуватися за посади в уряді. Тож є підстави чекати запеклої виборчої кампанії із залученням витончених «брудних» технологій. Звісно, все пояснюватиметься й виправдовуватиметься діями противника. Президентські вибори показали, що політичні технології вiдiграють велику роль. Ці вибори також продемонстрували, що наші політики технологіям довіряють більше, ніж своїм виборцям. У зв’язку з чим фахівці з виборчих технологій напевне потягнуться в Україну знов — як із Заходу, так і зі Сходу.
Василь СТОЯКІН, директор Центру політичного маркетингу:
— «Брудні» технології застосовуються на всіх виборах у всіх країнах світу. Я не можу собі уявити вибори без них в Англії чи в США. І тим паче українські вибори. Щоправда, на розвиток ситуації в цьому разі впливатиме ціла низка чинників. З одного боку, значення цих виборів не таке величезне, як минулих президентських. Це знижує необхідність застосування «брудних» технологій. З iншого боку, ці вибори можуть розглядатися як четвертий тур президентських виборів, тобто як остаточне підтвердження прав Президента Ющенка на те, щоб керувати країною, на виконання його програми. Наша колишня опозиція називала себе цивілізованою, європейською. Але це не заважало їй використовувати на президентських виборах «брудні» технології по повній програмі. Тому я не бачу жодних моральних і юридичних перешкод, щоб ці люди, тим паче будучи владою, не займалися тим самим і на майбутніх виборах до парламенту.
Микола МИХАЛЬЧЕНКО, президент Асоціації політичних наук України:
— Скільки б нова влада не моралізувала себе, вона не відмовиться від використання, наприклад, адміністративного ресурсу і деяких інших технологій. Рiч у тiм, що владу не віддають, і нею ні з ким не діляться, владу лише втрачають. Рiч ще й в тому, що середньостатистичний виборець України звик до брудних технологій і до того, що він фактично «продає» свій голос. На цих парламентських виборах, на мою думку, будуть застосовуватись і підкуп виборців, і різноманітні «брудні технології». Причому ці технології будуть виключно українськими, оcкільки іноземні політтехнології, як західні, так і російські, провалились уже на двох виборах поспіль. Скільки б іноземний політолог не читав матеріалів про країну, в якій відбуваються вибори, чи не робив соціологічних досліджень, він не здатний запропонувати ефективну модель виборчої кампанії через незнання психології виборця.
Ще один важливий момент полягає в тому, що напередодні парламентських виборів залишилось дуже мало простору для політичного маневрування. За моїми даними, тільки 17% виборців ще не визначились, а всі інші уже твердо знають, за кого будуть голосувати. Тому боротьба на наступних парламентських виборах буде вестися саме за тих, хто не визначився із своїми політичними вподобаннями, — усіма можливими способами.
