Повним банкрутом назвав вугільну галузь Донеччини губернатор області Вадим Чупрун, оцінюючи перспективи її розвитку та сучасний стан більшості вугільних підприємств регіону. Оцінки самих вуглярів іще жорсткіші. Багато хто з них стверджує, що галузь буквально котиться у прірву і шансів на виживання в неї практично немає. Проте деякі фахівці все ж вважають, що ще не все втрачене, і регіону потрібно серйозно зайнятися вугільним комплексом, щоб відродити минулий потенціал.
На думку заступника губернатора Олександра Клименка, який займається вугільними підприємствами, ця галузь сьогодні дійсно збиткова, проте й у неї є майбутнє. Клименко вважає, що держава сьогодні не повинна дотувати видобуток вугілля, яке коксується, оскільки відповідні підприємства вже давно у приватних руках. Він упевнений, що справжній шанс для виживання вугільному комплексу Донеччини дає саме енергетичне вугілля: за принципом — одна галузь витягує з прірви іншу.
Проте й енергетика Донбасу зараз також не може похвалитися особливими успіхами. За даними фахівців, на втрати в мережах сьогодні йде приблизно третина виробленої електроенергії. Однак, зі слів Клименка, вирішення лежить буквально на поверхні. По суті, ключем для цього є саме вугілля — як найбільш вигідне та доступне для Донбасу паливо та джерело електроенергії. Крім того, не можна скидати з рахівниць і відходи вугільного виробництва — так званий шлам, який також можна успішно спалювати для отримання електроенергії.
Енергетики Донбасу розробили програму розвитку, яка дозволить внести суттєві корективи одразу до кількох систем життєзабезпечення. Вони пропонують об’єднати три енергопостачальні компанії Донеччини в енергетичну Асоціацію. Завдяки цьому відпаде необхідність у компенсаційних розрахунках між ними, можна буде посилити державне регулювання в управлінні енергетикою. Планується також реалізувати програми «Розвиток енергетики та котлобудування», «Тепло», «Світло», «Екологія» та інші, спрямовані на першочергове впровадження в шахтарських селищах і містах і особливо — депресивних територіях новітніх енергозбережний технологій. Наприклад, програма «Тепло» передбачає заміну вугільних котелень економними електрообігріваючими приладами, які можна буде встановлювати як у багатоповерхових, так і у приватних будинках. Витрати на їхнє встановлення буде оплачувати Асоціація енергетичних компаній, а також місцеві інвестори. Кошти міських бюджетів використовуватися не будуть. Переобладнання житлово-комунального господарства планується завершити до 2010 року. За рахунок цього, у свою чергу, планується отримати кошти для модернізації електростанцій, що дозволить їм перейти на використання твердого палива низьких сортів.
За прогнозами О. Клименка, з початком реалізації цієї програми вже наступного року на електростанції регіону буде поставлено близько 7 тис. тонн вугілля і шламів за ціною 182,5 грн. за тонну. В нових умовах собівартість однієї кіловат-години становитиме… лише 13 копійок. За таку ціну електроенергію виробляють тільки на атомних та гідроелектростанціях, яких у Донбасі немає. До 2010 року виробництво електроенергії зросте до 19,3 млн. кВт/год. а її відпуск на енергоринок — до 17,2 млн. кВт/год. при собівартості 11,91 коп. за кВт/год. і відпускному тарифі 16,08 копійок. Така схема поступово «пожвавить» і вугільну галузь.
Названі програми, як розраховує влада, допоможуть знизити тарифи також і на послуги житлово-комунального господарства. Сьогодні витрати однієї сім’ї для сплати опалювання становлять від 138 до 230 грн. (828—1380 грн. на рік). Після реалізації програми «Тепло» вартість опалювання квадратного метра житла знизиться з 3—5 грн. до 2,08 грн., витрати сім’ї скоротяться до 96 грн. на місяць, або 576 грн. у рік.
Зі слів О. Клименка, ці програми дозволять створити приблизно 40—50 тис. нових робочих місць переважно в проблемних шахтарських містах. Більш того, це дасть можливість поступово позбутися такої болючої проблеми Донбасу, як «копанки» — нелегальні шахти, куди люди йдуть працювати часто через безвихідь.
Енергетики Донбасу прийшли до висновку, що їхня програма також спроможна зекономити країні велику кількість природного газу. «Нам треба задуматися, чи варто прокладати газ у далекі міста і селища — не тільки в Донбасі, але й у інших регіонах, — говорить Клименко. — Зараз уже тисячі кілометрів газопроводу прокладено, а в багатьох містечках газу як не було, так і немає. Чи не простіше в такому разі використати електроенергію?»
