Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Процедурне питання

При повторному продажу «Криворіжсталі» може статися таке ж порушення, через яке підприємство забрали у власників
7 липня, 2005 - 00:00

Майже без порушень — так оцінив міністр юстиції Роман Зварич реприватизацію металургійного комбінату «Криворіжсталь». Європейський суд із прав людини має визначити ступінь цього «майже».

Нагадаємо, на прес-конференції в агентстві Інтерфакс-Україна Роман Зварич дав свій експертний коментар реприватизації «Криворіжсталі». Посада міністра юстиції, так би мовити, зобов’язує. Зачепивши тему законності вилучення підприємства в Інвестиційно-металургійного союзу, пан Зварич зазначив, що «права власності ІМС практично не порушені, оскільки Київський апеляційний господарський суд обґрунтував своє рішення порушенням процедури продажу».

Зазвичай дипломатичний Зварич залишив собі зовсім небагато місця для маневру. Звісно, формулювання «практично не порушені» має на увазі всілякі форс-мажорні ситуації та повороти в справі «Криворіжсталі», проте загалом міністр юстиції виступив у ролі психотерапевта української влади. Мовляв, перепродавайте комбінат, до реприватизації претензій не маю. При цьому Зварич промовчав про рішення Верховного Суду, що підтвердило законність приватизації комбінату і на сьогодні продовжує діяти.

А ще трохи раніше, 24 червня, Роман Зварич в інтерв’ю виданню «Рупор» припустив, що позов від консорціуму ІМС (власник «Криворіжсталі») загубиться в купі справ Страсбурзького суду з прав людини. За словами міністра, зараз у Європейському суді нараховується близько 5 тисяч скарг від громадян України. «І суд не має жодних підстав надавати будь-якій зі скарг якісь преференції», — вважає Зварич. Тому шанс розгляду справи «Криворіжсталі» найближчим часом, на думку міністра, мінімальний.

Але розрахунок на те, що до «Криворіжсталі» в Європейського суду руки не дійдуть, може виявитися помилковим. Справа все-таки не звичайна, а повз порушень закону, яких, за словами Зварича, майже не було, пройти нелегко.

Так, Господарський суд Києва 22 квітня не заслухав клопотання та позови сторін. Фактично, суд вислухав лише прокурора та представників держорганів, потім оголосив перерву, повернувся та зачитав готове рішення. У рішенні, до речі, вказано, що всі (!) сторони виступали з клопотанням. Насправді не виступали ні адвокати Індустріально-металургійного союзу, ні представники комбінату.

У свою чергу Апеляційний суд 2 червня підтвердив це протиправне рішення. Більш того, в ході слухання суд погоджувався з адвокатами, що суд попередньої інстанції допустив безліч процесуальних порушень. Тобто Апеляційний суд за законом був зобов’язаний скасувати рішення Господарського суду від 22 квітня. Замість цього він визнав рішення Господарського суду законним. Адвокат ІМС Сергій Власенко дуже подивувався такому непрофесійному підходу. «Вони ж могли скасувати рішення Господарського суду — і прийняти своє, точно таке ж, але без процесуальних порушень. А так Апеляційний суд сам нам дав додатковий аргумент у Європейському суді з прав людини. Тому наша скарга має дуже високі шанси бути задоволеною», — так юрист охарактеризував промах Апеляційного господарського суду Києва.

До речі, правова зачіпка, що дозволила суду забрати «Криворіжсталь» у приватних власників, — це недотримання термінів приватизації, передбачених при продажу підприємств групи «Г» (до яких належить «Криворіжсталь»), згідно з «Програмою приватизації» має бути витриманий термін 45—75 днів із моменту оголошення про приватизацію в ЗМІ до аукціону. А «Криворіжсталь» приватизували за скороченою 30-денною процедурою, згідно з Законом «Про приватизацію». До кінця не зрозуміло, що в цьому незаконного, оскільки закон має вищий юридичний статус, ніж «Програма». Більш того, статистика термінів приватизації українських підприємств групи «Г» свідчить, що з 300 об’єктів із дотриманням 45—75-денного терміну були приватизовані лише 14. Решта 286 продавали за прискореною 30-денною процедурою. До них, крім «Криворіжсталі», належить, наприклад, «Ленінська кузня». Проте до цього підприємства претензій немає. Можливо, тому, що «Ленінська кузня» пов’язана не зі злочинними олігархами, а чесним бізнесменом, секретарем Ради національної безпеки Петром Порошенком.

Між іншим, усе йде до того, що при повторному продажу «Криворіжсталі» буде застосована та сама скорочена процедура, що стала приводом для визнання приватизації комбінату незаконною. На початку червня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко дала вказівки Фонду держмайна готувати «Криворіжсталь» до повторної приватизації за скороченою процедурою. Причому Юлія Володимирівна й раніше неодноразово заявляла про те, що закон дозволяє приватизувати підприємства за прискореною процедурою.

Залишимо на розгляд юристів судити про те, наскільки серйозним порушенням є продаж підприємства групи «Г» за 30 днів. Казус в іншому. Якщо 75-денний термін є формальністю, то чому його недотримання стало приводом для реприватизації. Якщо ж гріх покупців «Криворіжсталі» такий великий, що їм довелося розплачуватися втратою комбінату, то чому прем’єр-міністр йде тим самим шляхом і порушує таке серйозне розпорядження.

Схоже, закон працює в обидва боки. Якщо приватизують комбінат бажані уряду інвестори, на невелику формальність можна заплющити очі. А ось для розкуркулення тих інвесторів, яких зараз називають «злочинними олігархами», цю ж формальність можна і треба використати. Остаточну крапку на такому вмілому використанні закону в українському судочинстві має поставити Європейський суд із прав людини.

Антон ДАНИЛЕНКО
Газета: 
Рубрика: