З 139 комунальних і відомчих комплексів очисних споруд Житомирщини 39 працюють неефективно внаслідок застарілості і зношеності обладнання, застосування недосконалих технологій. Внаслідок цього у водойми області потрапляє 38 мільйонів кубічних метрів недостатньо очищених стоків. Ці дані були наведені на громадських слуханнях «Екологія Житомирщини: стан і перспективи», проведених нещодавно екологічним комітетом Верховної Ради спільно з Українським освітнім центром реформ. За словами начальника управління екології та природних ресурсів області Сергія Сіренького, застосування застарілих технології є також причиною нагромадження великих відвалів з відходів камневидобувної промисловості, накопичення токсичних відходів. Щодо зазначених проблем, то коштів, виділених з державного і місцевих бюджетів на природоохоронні цілі, вистачило лише на реконструкцію трьох комплексів очисних споруд і на початок будівництва кількох станцій утилізації токсичних відходів. У Житомирі, зазначила начальник міської державної екологічної інспекції Тетяна Степаницька, однією з найгостріших є проблема утилізації побутових відходів, оскільки місцеве звалище вичерпало свій ресурс. В райцентрі Коростишів активісти місцевої громадської організації «Поліські ініціативи», повідомила її голова Жанна Чмут, намагаються знайти вирішення проблеми знешкодження або переробки високотоксичної пульпи, що утворюється при поліровці виробів з природного каменю в сотнях місцевих легальних і підпільних цехів — підприємці просто вивозять її куди захочуть — в ліс, поле, річку, болота. І абсолютна більшість учасників слухань наполягала, що встановлені законодавством штрафи або платежі за забруднення довкілля занадто малі, щоб стимулювати підприємства до впровадження екологічно чистих технологій.
Голова комітету ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Геннадій Руденко взагалі вважає, що діючі нині нормативи не створюють для виробничників належної мотивації у цьому плані. На його думку, плату за забруднення природи треба збільшити хоча б у 2,5 разу. Проте розроблений ним законопроект з названого приводу вже кілька років гальмується не зацікавленими у підвищенні цих платежів структурами та їх лобістами. Г.Руденко впевнений, що в Україні настав час застосування прийнятого в розвинутих країнах принципу — забруднювач має платити. Він переконаний, що ефективно вирішувати природоохоронні питання можна буде тільки тоді, коли в цю сферу прийде малий і середній приватний бізнес, який зможе мати там прибуток.
