Вона започаткована в 1992 році відомим вченим-філологом, завідувачем кафедри української та російської мов як іноземних Інституту міжнародних відносин Національного університету ім. Т.Шевченка Сергієм Бураго. Конференція проводиться щорічно і вже за т ринадцять років стала подією інтелектуального життя в Україні. Адже, за словами організаторів, — Інституту філології Національного університету ім. Т. Шевченка, Інституту мовознавства ім.О. Потебні НАН України, Інституту психології ім. Г. Костюка АПН України та інших, завдяки їй істотно просувається вирішення питань активізації діалог у культур України та інших країн світу; формування поліаспектного підходу у вирішенні актуальних проблем гуманітарних наук... У роботі заходу, окрім провідних українських мовозназнавців, літературознавців, філософів, психологів і педагогів, беруть участь науковці зі США, Франції, Великої Британії, Італії, Чехії, Росії, Словаччини. «Через організаторів конференції і її постійних учасників Київ повертає собі лідерські позиції у світовій гуманітарній та філологічній думці», — зазначив письменник, президент асоціації «Нова література» Володимир Цибулько.
Цьогорічна програма передбачає пленарні засідання, круглі столи, прес-конференції на теми: «Філософія мови і культури», «Психологія мови і культури», «Мова сучасного мистецтва», «Міжкультурна комунікація», «Теорія і практика перекладу», «Культурологічний підхід до викладання мови і літератури»... Виступи деяких науковців вже викликали резонанс, наприклад «Природа як співтворець етики людства» Івана Дзюби, «Семеотика Києва» Сергія Кримського.
Власне, «День» попросив поділитися враженнями від перебігу конференції свого постійного автора філософа Сергія КРИМСЬКОГО: «Проблема мови і культури, якій присвячене наше зібрання, є фундаментальною не в академічному, а в цивілізаційному ракурсі. Як відомо, людина виробляє два типи продуктів: речі — матеріальне виробництво і знаки — духовність мови і культури. Тобто я кщо матеріальне виробництво продукує товари, то культура та мова продукують людей в прямому смислі цього слова. У нас якось звикли розумі ти мову лише як проблему комунікації, але ще Олександр Потебня висунув ідею, що мова формує мовне мислення — це не просто спосіб думання, а спосіб рубрикації, членування дійсності. І в цьому розумінні, якщо мати на увазі національну мову, то національна мова є ще формою самосвідомості нації, засобом формування народу. Культура теж є мовою цінностей і присутності в бутті. Саме присутність людини, нації, особистості в реальності задано культурою, мовою, нашим спілкуванням. Унікальність цієї конференції полягає в тому, що в ній беруть участь представники багатьох країн. Тут сповідують такий принцип, що кожен вільно відстоює свою позицію — нема цензури на тексти. А крім того, нестандартність зібрання полягає у відсутності банальних тем чи ідей. Саме в оригінальності мислення, в широком у представництві різних людей і культур є цінність цієї конференції, я вже не кажу про те, що вона розвиває гуманітарні традиції української культури і є систематичною та плідною, тому що вже багато книжок видано за її матеріалами».
