Як вже повідомлялося, Держкомстат оприлюднив чергові сумні дані. Нас 47 мільйонів 134 тис. 675 чоловік. Нагадаємо, 1 квітня українців було ще 47 млн. 166 тис. 163 людини. Замість 136 тисяч 619 немовлят, які народилися цього року, грішну землю залишили 285 тисяч 868 чоловік, у тому числі 1321 дитина у віці до одного року.
Причини демографічної кризи в Україні давно відомі. Високий рівень смертності як результат низької якості життя, охорони здоров’я й екології. І на доповнення не надто високий рівень народжуваності. З останнім явищем український уряд вирішив боротися за допомогою збільшення разових виплат при народженні дитини. І збільшив. З 1 квітня народження громадянина нашої країни оцінюється у вісім iз половиною тисяч гривень. Наскільки дієвою виявиться цей захід, покаже час. Фахівці вважають, що певний ефект вона матиме. «Ефект, безсумнівно, буде, — говорить доктор економічних наук Елла Лібанова, — народжуваність підвищиться років на два — три. Але розраховувати на те, що вона перевищить рівень смертності не доводиться. Надто багато у нас пенсіонерів і людей з інших груп високої смертності». Директор Інституту демографії НАН Сергій Пирожков також прогнозує стрибок народжуваності, але не надто великої.
Будуть у великих виплат і побічні ефекти. Як стверджують психологи, зросте рівень несвідомого материнства, тобто, з’явиться група батьків, для яких саме гроші, а не дитина, стануть метою вагітності й пологів. Непотрібні діти опинятимуться на вулиці чи у дитячих будинках. «Недоліки супроводять будь-яке важливе рішення, що зробиш, — говорить Елла Лібанова. — В будь-якому випадку дитина, нехай навіть покинута, краще, ніж аборт».
Словом, проблему з народжуваністю на найближчий час начебто вирішено, на відміну від демографічної проблеми взагалі. Що ж робити? Можна запозичити західний досвід боротьби з демографічною кризою. Наприклад, Європа сьогодні розробляє серйозну програму щодо залучення й «приживлення» мігрантів. Україна поки що не може повернути навіть своїх трудових емігрантів. Але навіть якщо уявити собі нашу країну економічно привабливою, залишається ще один нюанс. Поїдуть до нас не слов’яни, а представники зовсім інших етносів. Зі своїми культурами, релігіями, менталітетами. З цього приводу є різні думки. Елла Лібанова, наприклад, вважає, що без мігрантів можна обійтися: «Ну, буде нас 45 чи навіть 40 мільйонів. Головне, щоб ці люди добре жили».
Проте українці не тільки вимирають, але й старіють. Експерти прогнозують, що незабаром кількість пенсіонерів перевищить кількість працездатного населення. За даними Інституту економіки, в нинішніх тенденціях це трапиться вже в 2020 році. На думку експертів, підвищення пенсійного віку частково вирішить проблему. Припустимо, жінкам пенсію буде встановлено в 57 років, а чоловікам — у 62. У Грузії, наприклад, не так давно пенсійний бар’єр подолав «відстань» у п’ять років. Але такий захід не користується особливою популярністю у населення. Та й світова громадськість такі методи засуджує. «Українське суспільство ще не готове до цього, — говорить Сергій Пирожков. — Наші люди, які виросли в Радянському Союзі, звикли до того, що держава має надавати соціальні гарантії». Елла Лібанова вважає, що пенсійний вік підвищувати можна, але поступово, м’яко. В Інституті геронтології «Дню» заявили, що це питання взагалі не тактовне. «Люди морально абсолютно до цього не готові, — розповідає провідний науковий співробітник Ніна Вержіковська. — У них дуже мізерні зарплати і пенсії. Так, більшість жінок у 55 років ще можуть працювати. Але вони не хочуть втрачати свої привілеї. Я розумію, що це необхідний захід, але готувати до нього людей доведеться дуже довго».
Словом, швидкого виходу з ситуації, що склалася, немає. Потрібні зусилля щодо створення нормально оплачуваних робочих місць в країні та поверненню «своїх» із заробітків, а також плавне, добре підготовлене підвищення пенсійного віку. Зрозуміло, одночасно зі збільшенням пенсій і тривалості життя.