Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Запах націоналізації

Держава загрожує корпоративній культурі
31 травня, 2005 - 00:00
МАЛЮНОК IГОРЯ ЛУК’ЯНЧЕНКА

Минулого тижня влада посилено спілкувалася з бізнесом, посилаючи йому позитивні сигнали про наміри розгорнути співпрацю (див. матеріали «Дня» про проведений Президентом Віктором Ющенком бізнес-форум під назвою «Регуляторна політика — запорука відкритості та прозорості влади» від 26 травня). Але паралельно бізнес отримав ще й дуже сильний негативний сигнал.

Його подав виниклий у парламенті законопроект про внесення змін до Закону України «Про господарські товариства» (про особливості управління акціонерними товариствами нафтогазового комплексу, що мають у статутному фонді частку держави понад 50%). Його автори — Микола Рудьковський (СПУ), Олег Білорус (фракція БЮТ) і Юрій Костенко (фракція Української народної партії), які, без сумніву, висловлюють у ньому наміри уряду, пропонують знизити з 60% до 50% кворум для проведення зборів в акціонерних товариствах нафтогазового комплексу, де частка держави в статутному фонді становить 50 і більше відсотків. Проект закону також передбачає скорочення мінімального терміну розміщення в пресі оголошення про проведення зборів акціонерів компаній нафтогазового комплексу з 45 до 7 днів і право акціонерів пропонувати свої доповнення до порядку денного не пізніше, ніж за два дні до його проведення (зараз не менш ніж за 30 днів).

Про що насправді може свідчити таке дивне прагнення створити для підприємств нафтогазового комплексу правила гри, абсолютно відмінні від тих, що поширюються на все інше бізнес-середовище? Ключем до розуміння цього питання є квітнева заява прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, в якій вона вказала на відсутність реального контролю держави над ВАТ «Укрнафта», 50%+1 акція якого належать державі в особі національної акціонерної компанії (НАК) «Нафтогаз України». І справді, згідно з законодавством та з розкладом акціонерів у цьому АТ держава не може самостійно, без участі міноритарних акціонерів, провести збори акціонерів «Укрнафти» й ухвалити рішення про зміну її керівництва.

У зв’язку з цим уряд і вирішив підігнати під цю ситуацію нову законодавчу норму. Слід відзначити, що цей явно неправовий підхід (окремі правила гри) уряд обрав, як кажуть, не через хороше життя. Попередньо був підготовлений і поданий законопроект, що підганяє під це конкретне завдання всі господарські товариства. Тобто була зроблена спроба знизити кворум зборів до 50%, що закладало можливість для переділу власності на величезній кількості акціонерних підприємств і для величезної кількості корпоративних воєн. У кінцевому результаті могло б дійти і до громадянської війни. Але, як відомо, більшість у нинішньому складі парламенту становлять люди, прямо пов’язані з тими чи іншими акціонерними товариствами. Природно, уряд не може розраховувати, що вони погодяться на подібні, небезпечні для суспільства зміни правил гри, причому аж ніяк не на їхню користь. Тому він вирішив діяти за давно відомим принципом «розділяй і володарюй». Зрозуміла справа: лобі нафтогазового комплексу хоч і впливове, але більшості в парламенті не має. Боротися тільки з ним буде легше. Так прийшло рішення спробувати реформувати законодавчу базу лише нафтогазових підприємств.

Навіщо це уряду? Питання, як кажуть, риторичне. Воно в цьому випадку прозоре, як скло. Йому просто недостатньо того, що керівництво «Укрнафти» чітко реагує на всі його вказівки, прохання та побажання. Пригадаймо, хто проявляв ініціативу про виплату дивідендів на всю мільярдну суму прибутку, щоб допомогти державі в наповненні бюджету, яка компанія найдовше тримала низькі ціни на ринку нафтопродуктів і навіть знижувала їх за першим урядовим натяком у період нещодавньої нафтової кризи, хто підставив плече державі, коли виникла необхідність закупити нафтопродукти за кордоном?

Але всього цього мало. Хочеться «покермувати» нафтовою засувкою та «зняти пінки» при продажу нафти на АЗС. Окремі державні чиновники мають, мабуть, великий досвід у цій справі. Нещодавно один автомобіліст провів нескладний дослід: злив у банку та дав відстоятися бензину, придбаному на АЗС однієї великої компанії, яка не цурається реклами якості своїх послуг. Через кілька днів виявилося, що мало не третина посудини заповнена звичайною водою...

Додаткове світло на наміри уряду стосовно «Укрнафти» пролив безпосередньо на вищезгаданому «історичному» форумі голова робочої групи з функціонування нафтопереробної галузі, а також перший помічник Президента Олександр Третьяков. Схема «щастя» у викладі «Української правди» має приблизно такий вигляд. Для початку держава має намір повернути контроль над «Укрнафтою», якою зараз фактично керує менеджмент, близький до групи «Приват». Але зробити це не так просто. Адже за українськими законами збори акціонерів проводять лише тоді, коли присутні власники 60% акцій. І якщо акціонери, які мають 42% акцій, відчують небезпеку своєму менеджменту з боку держави, то просто не прийдуть на збори. Вони не відбудуться, і все залишиться, як раніше. При цьому Третьяков, фактично в ультимативній формі, попередив: «Якщо акціонери «Укрнафти» поводитимуться неадекватно по відношенню до держави, блокуючи збори, то ми... знизимо цю планку до 50% + 1 акція».

Третьяков виклав і подальші плани уряду, що полягають у тому, щоб передати в статутний фонд компанії 43% акцій Кременчуцького НПЗ, 25% + 1 акція НПЗ «Галичина» та 26% НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття» (згідно з указом Президента про створення вертикально інтегрованої нафтової компанії). Унаслідок цієї фактичної додаткової емісії частка держави в статутному фонді може, за словами Третьякова, становити 58%. Щоб цього не сталось, «Привату» доведеться або ж викупити акції, або ж вносити в «Укрнафту» свої частки в нафтопереробних заводах. Якщо ж він на це не погодиться, то, як пригрозив Третьяков, просто втратить значну частину своїх акцій.

«День» попросив своїх експертів-юристів провести аналіз згаданого законопроекту. Головний їхній висновок полягає в тому, що проект є неконституційним, суперечить основним принципам прав і свобод громадян, обмежує майнові права акціонерів, фізичних і юридичних осіб, захист і гарантії для яких є основами правової держави. Юристи стверджують, що в парламенті знайдеться достатньо людей, які це розуміють. Тож хоч хто б вигадав хитромудрий план, по суті, тіньової приватизації нафтогазових активів (як відомо, найкраща приватизація — просто змістити на державному підприємстві чужих менеджерів і поставити своїх), його, імовірно, чекає розчарування. Якщо, звісно, до парламенту не почнуть знову заносити великі гроші. Утім, згадаймо, Президент Ющенко твердо обіцяв, що цього більше ніколи не буде.

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: 
Рубрика: