Вельми жорсткі вимоги до кандидатури керівника Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) сформульовані у відповідному положенні. Керівником могла стати особа, яка має бездоганну ділову репутацію, вищу економічну або юридичну освіту, досвід постійної роботи за фахом протягом 7 років (причому саме «протягом 7 років», а не більше — триваліший досвід, імовірно, міг перешкодити роботі). З усього населення України таким унікальним вимогам відповідав лише колишній народний депутат Віктор Суслов.
ДОБРИМИ НАМІРАМИ...
Одним із головних завдань, поставлених перед Держфінпослуг, є захист прав споживачів фінансових, у тому числі страхових, послуг. Слід вважати, саме турбота про споживачів примусила пана Суслова підписати договір про співпрацю з Лігою страхових організацій України (ЛСОУ) й увійти до складу координаційної ради Моторного (транспортного) страхового бюро України, тобто стати партнером об’єднань комерційних структур, діяльність яких Держфінпослуг має зірко контролювати. Схоже, саме надзвичайна зайнятість партнерськими відносинами з бізнесом не дозволила йому прослідкувати за такими «дрібницями», як рівень страхових виплат (який дорівнює відношенню виплачених страхувальниками сум до отриманих), що характеризує один із головних споживчих параметрів страхового ринку. У результаті, за час існування Держфінпослуг цей показник чомусь знизився на 35% і становив у 2004 році 7,9%, що приблизно вдесятеро гірше, ніж у розвинених країнах (для осіб, які не мають «досвіду роботи за фахом протягом 7 років», пояснимо — в середньому з кожних 100 грн., отриманих страховими компаніями від клієнтів, страхувальники виплачують клієнтам лише 7,9 грн., тобто напрочуд мало за мірками цивілізованих країн).
Про найнижчу якість страхових послуг свідчить і ЛСОУ. За її даними, у 70% випадків страхові компанії необґрунтовано відмовляють клієнтам у виплаті страхового відшкодування, тобто просто їх обманюють (газета «Финансы для всех» №6, 24.03.05).
Якою ж бачить діяльність страхового ринку сама Держфінпослуг?
РІВЕНЬ МОНОПОЛІЗАЦІЇ
У звіті цієї організації, що представлений на її сайті, наводяться міркування про заходи монополізації ринку. Загалом за всіма видами страхування перші три компанії забезпечили збір 22,3% премій, перші 50 компаній — 83% премій. Перші три компанії за страхування життя зібрали 56,3% премій, а перші 10 — 93% премій. Звісно, українському суспільству цікаво було б поіменно знати своїх героїв, але Держфінпослуг вважає це великою таємницею і не видає монополістів.
При цьому Держфінпослуг, демонструючи велику вченість і без пояснень посилаючись на індекс Герфіндаля-Гіршмана (хіба ви про такий не знаєте?!) вважає, що «в остальном, прекрасная маркиза, все хорошо, все хорошо».
Герфіндалю-Гіршману й не снилося, що, наприклад, близько 90% українського ринку з обов’язкового страхування пасажирів автобусного транспорту (0,5 млрд. застрахованих на рік) контролює лише одна страхова компанія. А в страхуванні життя лідирує компанія, власники якої протягом минулих 10 років обдурили десятки тисяч пенсіонерів (переважно з донецького регіону), і Держфінпослуг про це знає, але знову-таки — мовчить. Але монополізація неможлива без підкупу державних чиновників...
СКІЛЬКИ ПЛАТИМО
Цей розділ звіту є найнеприємнішим для Держфінпослуг — псує увесь оптимістичний рапорт і тому препарується безпощадно. Ми вже наводили дані про те, що в 2004 році рівень страхових виплат досяг (!!!) 7,9% (зазначимо, удесятеро погіршав порівняно з розвиненими країнами, але про це Держфінпослуг мовчить). Але і тут специ з «досвідом роботи за фахом протягом 7 років» пішли на психологічний трюк — для характеристики вказаного падіння до 7,9% використали термін «досяг», хоча «досягненням» таку цифру назвати важко. Словесне жонглювання продовжене посиланням на те, що тенденція до зниження цього показника спостерігається з 1999 року, тобто «так було до нас, і ми тут ні при чім».
Але падіння рівня виплат на 35% припало якраз на період нагляду Держфінпослуг, що за бажання могла цьому падінню запобігти — наглядовому відомству надане право контролювати кожен крок страхових компаній, що за бажання вона і робить.
Рівень виплат фізособам у 2004 р. становив у середньому 44,9%. Це загалом непогана цифра. Але звідки вона взялася? З нею абсолютно не узгоджуються заховані на задвірках звіту дані про виплати зі страхування життя, які в 2004 роцi тліли на рівні 6,3%, і цілком відсутні у звіті дані про те, що за окремими масовими видами страхування виплати практично відсутні (наприклад, в обов’язковому страхуванні пасажирів залізничного й автобусного транспорту рівень виплат лише 2%). Якщо наглядове відомство допускає тарифи, за яких виплати практично відсутні, то або здійснює бездарний нагляд, або має свій інтерес...
ЯК ПЕРЕВІРЯЄМО
У законодавчому порядку Держфінпослуг повністю контролює процес вибору аудиторів страховими компаніями. Тобто несе особисту відповідальність за достовірність аудиту.
Але якщо за постійного зростання кількості компаній (2002 р. — 338, 2003 р. — 357, 2004 р. — 387 компаній) їхні щорічні сумарні витрати на аудит знижуються, а середня вартість аудиту страхової компанії чомусь в багато разів менша, ніж аудит банку (4 — 5 тис. грн. проти 30 — 37 тис. грн.), хоча обсяги перевірок, на думку аудиторів, повинні бути приблизно однакові. Отже, крім відсутності в звіті багатьох незручних для Держфінпослуг відомостей, сам він ґрунтується на сумнівних аудиторських даних, за достовірність яких відповідає та сама Держфінпослуг.
