Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Гра в ілюзію

26 квітня, 2005 - 00:00
З НАГОДИ ДНЯ ЗЕМЛІ ПРАЦІВНИКИ МУЗЕЮ ВОДИ ОРГАНІЗУВАЛИ НА ХРЕЩАТИКУ ДЛЯ КИЯН І ГОСТЕЙ СТОЛИЦІ ЗАБАВУ З ВИДУВАННЯМ МИЛЬНИХ БУЛЬБАШОК. ЗАХВАТУ ДОРОСЛИХ І ДІТЕЙ НЕ БУЛО МЕЖ / ФОТО МИХАЙЛА МАРКIВА / «День»

Чому люди люблять надувати мильні бульбашки? Стараються, щоб вийшла якомога більша, щоб пролетіла якомога далі й «прожила» якомога довше. При цьому нехитрий процес створення недовговічної кульки з переливами викликає бурю дитячого захоплення навіть у поважних громадян. Можливо, тому, що дуже нечасто нам удається створювати нехай швидкоплинне, але диво — таке, що тішить око, не порушуючи спокою ближнього й незмінно рветься догори?

З категорії таких же чудес — замки на піску. Нестала мрія, якій рідко вдається встояти хоча б день. Проте багато хто з нас, опинившись на сонячному пляжі без тягаря буденних турбот, наполегливо будує їх, огороджує високими стінами й зміцнює, зміцнює, зміцнює... Хоч і знає, що нікому не жити у піщаному замку і не літати на мильній бульбашці. Не дарма ці поняття давно стали синонімами «ілюзій». Які, відомо, будувати не треба. Але пограти в них можна. Щоб не луснули, як та ж таки мильна бульбашка, через серйозність.

Наталя ТРОФІМОВА, «День»
Газета: 
Рубрика: