За даними психіатрів, на сьогодні в Україні нараховується понад 700 тисяч алкоголіків, ще близько двох мільйонів українців знаходяться в постійній залежності від спиртного. Згідно зі статистикою МОЗ, кожні 4,5 хвилини в Україні хтось помирає від алкоголізму. На диспансерному обліку з відповідним діагнозом у нас перебувають 170 тисяч осіб.
Ще донедавна алкоголізм сприймали як прояв слабкості певної особистості. Але зараз науково доведено: алкоголізм — це хвороба, причому настільки серйозна, що зважати на неї вимушені всі без винятку. Лікуванню алкоголізм якщо й піддається, то надзвичайно важко. Пристрасть до алкоголю в різних людей розвивається по-різному. Саме це й ускладнює проблему ранньої діагностики та лікування.
Той факт, що серед тих, хто п’є, одні стають алкоголіками, а інші ні, пояснюють по- різному. «Насамперед потрібно зважити на спадкові причини, — говорить головний лікар Закарпатського обласного наркологічного диспансеру Василь Кручаниця. — Відомо, що ризик розвитку алкоголізму в дітей, батьки яких страждають алкогольною залежністю, значно вищий, ніж у інших сім’ях. Це свідчить, що «внесок» спадкових факторів у розвиток алкогольної залежності є, втім, не він є головною причиною. Не викликає сумнівів, що найбільше значення мають психологічні й соціальні фактори, а також фактори навколишнього середовища. Спадковість є тлом, на якому вони діють.
СЕЛО П’Є БІЛЬШЕ
За інформацією Василя Кручаниці, саме фактори навколишнього середовища, а також етнокультурнi особливостi і є причиною того, що на Закарпатті, в порівняно невеликому регіоні, чимало хворих на алкогольну залежність. Так, на сьогодні на обліку в обласному наркодиспансері перебувають 17,5 тисячі осіб, котрі страждають на алкогольну залежність. З них переважна більшість — мешканці сільських населених пунктів, майже п’ята частина — жінки та практично стільки ж — три тисячі — люди похилого віку.
На жаль, захворюваність на алкоголізм і алкогольні психози в області зростає буквально з кожним роком. Якщо в 1990 році нараховувалося 16 тисяч 395 хворих, то у 2001-му цей показник майже сягнув позначки 16,7 тисячі. Сьогодні ж він збільшився ще на тисячу. І це, як зауважують фахівці, лише верхівка айсбергa, насправді ж хворих набагато більше, просто не всі вони звертаються до лікарів і стають на облік в наркодиспансері. Перешкоджають цьому, насамперед, знову ж таки традиції: а якщо, не дай Бог, хтось дізнається, що я алкоголік? Це ж ганьба на всю родину, село, місто тощо. Подібне непорозуміння, а також, безперечно, наслідки виховання радянської системи, коли хворий на алкоголізм ставав ізгоєм, і призводять до того, що проблема лише поглиблюється та поширюється.
До речі, спеціалісти Закарпатського обласного управління статистики ведуть навіть підрахунки смертей осіб через окремі причини, захворювання. Зокрема, є й така графа: «кількість померлих через випадкові отруєння алкоголем» — у 2001 році через цю причину померлo 44 особи, а протягом останніх двох років через уживання неякісного алкоголю понад сто сімей закарпатців залишилися без своїх годувальників, родичів чи близьких.
ЗАМІСТЬ ВОДИ — ВИНО
Побувавши чи не в кожній хаті в рівнинних та передгірських районах Закарпаття, можна виділити одну цікаву деталь: майже всюди вас пригощатимуть вином, а нерідко повний графин рубінового напою цілими днями стоїть у оселях на столі. І майже всі в області звикли до того, що «нам не зашкодить чарочка вина», щоб подолати втому, радіацію, зміцнити імунітет... Більше того, у ряді населених пунктів Закарпаття вино вживають замість води.
«Ніхто з цих людей навіть не замислюється над тим, до чого може призвести така собі заміна води вином, — розповідає Василь Кручаниця. — Був у моїй практиці такий випадок. Поважний чоловік, посадовець з одного села Закарпаття Іван Георгійович (прізвище не називатиму з етичних міркувань) впав і отримав серйозний перелом ноги. Потерпілого одразу ж привезли до Ужгорода, «закували» в гіпс і залишили в обласній лікарні. Через чотири дні в чоловіка почалася біла гарячка. Всі лікарі були вражені подібним, так само, як і родичі та односельчани хворого — як? від чого? Та Іван Георгійович ніколи не пив! Час від часу лише чарочку вина пригубить... З’ясувалося, що та чарочка вина й призвела до біди: чоловік щодня випивав кілька келихів вина (може, з літр-два на день), а потрапивши в лікарню й не вживаючи щоденно алкоголю, отримав психоз. Це й стало поштовхом до дослідження такої проблеми Закарпаття, як «винний алкоголізм».
ЦЯ ШКІДЛИВА ІЗАБЕЛЛА
Причиною подібного, як вважають фахівці, стало ще й те, що останніми роками більшість підприємств області закрилoся, люди втратили роботу й сидять цілими днями вдома, намагаючись себе чимось зайняти. Нереалізованість, відчуття неможливості знайти для себе місце в житті, а також усвідомлення непотрібності, особливо для жінок передпенсійного та пенсійного віку, й підштовхує до того, аби «втопити» горе у вині.
Ще однією причиною виникнення винного алкоголізму на Закарпатті є... вирубування виноградників в середині 80-х років. «Йдеться про те, що в час оголошення тотальної боротьби з алкоголізмом на Закарпатті вирубали всі високоякісні, цінні сорти виноградників, — розповідає директор Карпатського центру полінгових досліджень, викладач Ужгородського національного університету Федір Шандор. — Однак традиції так легко не викорениш — населення почало вирощувати найпопулярніший і такий, що не піддається філоксері (шкідник винограду), сорт — Ізабеллу. Насправді ж цей сорт є, так би мовити, кормовим, він вирощується лише для купажу (змішування), має високу цукристість, що, у свою чергу, призводить до легкого сп’яніння, а також, за висновками медиків, найгірше впливає на організм. Тепер на Закарпатті, до речі, росте 16 сортів Ізабелли, благородні сорти хоч і є, однак у дуже, дуже незначній кількості!»
З іншого боку, Закарпаття здавна має славні традиції виноробства, то й не дивно, що в нас так часто й так багато п’ють цей напій. За словами В. Кручаниці, за винного алкоголізму організм отруюється набагато повільніше, ніж за горілчаного. «Десятками років хвороба може собі жити в людині й дебютувати алкогольним психозом часто з причин, зовсім не пов’язаних з уживанням цього напою, — каже головний лікар обласного наркодиспансера. — Для прикладу, як я вже згадував, людина за якоїсь причини на певний час припиняє вживання вина. Але організм звик, він вже не може! Людина відчуває не лише психічну, а й фізичну залежність — і виникає алкогольний психоз.
До речі, винний алкоголізм і розвивається інакше, ніж горілчаний. Йдеться про те, що спочатку в людини виникають соматичні проблеми (захворювання шлунково- кишкового тракту, печінки, серця, нирок), а відтак — психічні розлади. За горілчаної ж причини захворювання розвивається навпаки: психічна залежність, а потім починають відмовляти в роботі органи».
Навіть географія захворюваності на винний алкоголізм підтверджує актуальність порушеної проблеми: найбільше хворих на алкогольну залежність (серед іншого — винну) зафіксовано на Берегівщині, Виноградівщині, Мукачівщині, Іршавщині, Ужгородщині та в місті Ужгороді — там, де найпоширеніше виноградарство, де найтепліші, найсонячніші, а відповідно, й найпридатніші для вирощування цієї ягоди землі. Ще «відзначаються» алкоголізмом гірські Рахівський і Тячівський райони Закарпатської області, але тут, за словами головного нарколога області, здебільшого «в бій ідуть» важкі напої — горілка, самогон.
Медики кажуть, що знайти вихід із ситуації можна, однак потрібно дуже захотіти. І в першу чергу захотіти цього має держава. Потрібно говорити про профілактику захворювання — розказувати людям про те, якої шкоди завдає алкоголь організму, як швидко він руйнує організм. «Відтак я б відмінив усю рекламу алкогольних напоїв на телебаченні, радіо, вулицях міст і сіл, — каже Василь Кручаниця. — Хіба наша влада не бачить, що кожен другий рекламний ролик на ТБ — пропозиція вживати чи то біленьку чи то чистеньку, чи то ще якусь горілочку? Потрібно скасувати рекламу, яка вже з дитинства налаштовує наших дітей на вживання алкоголю», — впевнений В. Кручаниця.