Прочитав інтерв’ю Євгена Талишева про нову владу, нову опозицію й уроки з’їзду «партії влади» («День» №50 від 23 березня 2005 року) та вирішив висловити і свою думку. Ті, хто спостерігає за політичними процесами в Україні, чудово пам’ятає, що блок «Наша Україна» вперше з’явився на політичній арені під час парламентської виборчої кампанії 2002 року. У першій п’ятірці списку поряд із його лідером Віктором Ющенком були лідери Народного Руху України, Українського народного руху, партії «Реформи та порядок» і присталий до них лідер «школи комунізму» — профспілок. У ході кампанії 2002 року сталася унікальна подія, що започаткувала події нинішні. Уявіть собі, шановні читачі, що ви берете участь у виборах голови селищної ради. Перед самим початком виборчої кампанії до вашого штабу приповзає перебіжчик зі штабу вашого головного конкурента, а ви одразу ж своїх соратників убік і керувати штабом призначаєте перебіжчика. Ви запитаєте: хто ж перебіжчиків призначає на головну посаду?! І я так само кажу. Але саме це сталося в «Нашій Україні» перед початком виборчої кампанії 2002 року. Минуло два роки, й історія повторилася. Що відбувається з пташенятами, коли в гнізді з’являється зозуленя?.. Де тепер соратники Віктора Ющенка, які створювали «Нашу Україну» в 2002 році?
«Нам не зрозумілий механізм створення нової партії, нам не подобається, як вона будується», — зазначає Є. Талишев. Закон про політичні партії дуже чітко визначає, як має створюватися партія. А те, що відбувається, я би назвав спецпроектом партноменклатури «Зозулине гніздо», мета якого — виштовхнути з блоку справжніх прихильників Віктора Ющенка та спрямувати всенародну підтримку й авторитет Віктора Ющенка на забезпечення влади компартноменклатури.
Найдосвідченіший партапаратник і дуже мудра людина Георгій Крючков назвав НСНУ типовою «КПЮ» — компартією Ющенка. Я вважаю, що до думки цієї людини корисно прислухатися не лише прихильникам Віктора Ющенка, а й самому Віктору Андрійовичу. Замисліться над тим, кому знадобилось дискредитувати попереднього українського президента? Тим, хто, ховаючись за його спиною, вирішував свої питання. А нащо треба було його дискредитувати? Для того, щоб за спиною нового Президента продовжувати займатися тим самим. Тому на з’їзді всі ми стали свідками того, як представники колишньої влади посилено прибивали табличку «КПЮ» до високого рейтингу «Нашої України» та всенародної підтримки Віктора Ющенка.
Дуже скоро всі ми побачимо, чи зможе Віктор Андрійович, зважаючи на досвід колишніх керівників, спираючись на всенародну підтримку, покінчити з необмеженою владою компартноменклатури й організувати їм на парламентських виборах «проліт над гніздом зозулі», або ж доведеться з жалем визнати, що номенклатура безсмертна.
