2 та 3 квітня в Києві відбувався VII Міжнародний фестиваль «Серж Лифар де ля данс», присвячений 101-й річниці від дня народження видатного танцівника та хореографа ХХ століття.
Глядачі побачили два гала- концерти з участю провідних артистів Національної опери України Олени Філіп’євої, Сергія Сидорського, Наталії Лазебникової, Ганни Дорош, Тетяни Голякової, Дениса Матвієнка й інших, а також познайомилися з гостями з Берлінської опери (прем’єрами театру Поліною Симеоновою, Беатріс Кнопп і Артемом Шпилевським). Але справжнє свято танцю подарував публіці наш колишній співвітчизник, нині прем’єр Віденської та Штутгартської опери, Метрополітен-Опера, арт-директор Берлінського державного оперного театру Володимир Малахов.
— Десять років тому вперше на сцені Національної опери прозвучали фанфари, які сповіщали про відкриття фестивалю «Серж Лифар де ля данс», присвяченого легендарному киянинові, знаменитому танцівнику, балетмейстеру, — наголосив художній керівник фестивалю, ректор Київської української академії танцю ім. С. Лифаря Юрій Станішевський. — З іменем Сергія Михайловича пов’язана ціла епоха в розвитку балету минулого століття. У Парижі, на сцені Гранд-Опера, Лифар поставив понад 200 вистав. Він вигадав новий стиль танцю — неокласику, і став першим серед хореографів дійсним членом французької Академії мистецтв. У 1955 р. президент Франції Шарль де Голль вручив Сержу Лифарю найвищу нагороду для танцівника — «золотий черевичок», який став символом його високих заслуг перед світовою культурою. Цю реліквію вдова Сергія Михайловича, графиня Ліллан Алефельдт передала до Києва. Черевичок зберігається в Музеї історичних коштовностей України. А нині в репертуарі Київської опери є два балети з лифарівської хореографії — «Ромео і Джульєтта» та «Сюїта в білому».
Стало доброю традицією 2 квітня (в день народження майстра танцю) проводити фестиваль, а раз на два роки — конкурс ім. Сержа Лифаря. Наш знаменитий киянин повернувся на батьківщину своїми балетами та познайомив українську публіку з цілою плеядою самобутніх майстрів балету: Володимиром Дерев’янком, Анастасією Волочковою, Іриною Дворовенко, Володимиром Малаховим, Іваном Путровим й іншими зірками.
Фестиваль «Серж Лифар де ля данс» відкрився фрагментами з балету Лало «Сюїта в білому» в чудовому виконанні солістів Національної опери Ганни Дорош, Тетяни Голякової, Наталії Лазебникової, Анатолія Матвієнка й інших артистів. А закривав перше відділення концерту Володимир Малахов своїм номером-візиткою «Вояж». Цей монобалет на музику Моцарта хореограф Р. Занеллі поставив у жанрі постмодерна. Мовою пластики й танцю Малахов розповідає про споконвічну проблему талановитих людей — скрізь шукати досконалості і бути самотніми... На першому лифарівському конкурсі Малахов уперше познайомив наших глядачів із цією роботою та приголомшив своєю майстерністю як танцівник і як драматичний артист. Сьогодні Володимир — уже зрілий майстер сцени, і кожен його жест, кожне «па» багатогранне, поліфонічне.
У Києві Малахов показав різні іпостасі свого таланту. Йому чудово вдаються абсолютно контрастні хореографічні стилі: класика і модерн. У Берлінській опері він виростив плеяду цікавих танцівників — Поліну Сiмеонову, Беатріс Кнопп й Артема Шпiлевського, які з великим успіхом дебютували на київській сцені. Малахов сам ставить балети. Публіці сподобалося адажіо з прокоф’євської «Попелюшки» в малаховській інтерпретації. Його він танцював зі своєю партнеркою, примою Берлінської опери П. Сiмеоновою.
Слід зазначити, що, попри світову популярність, поза сценою В. Малахов досить демократична людина. Він не примхливий, привітний. Після виступу терпляче позував, знімаючись із численними шанувальниками. Щоб зустрітися зі знаменитим земляком, на фестиваль приїхала велика група дніпропетровців і криворіжців. На три дні побачитися з Володимиром приїхали і його родичі: мати, батько, брат із дружиною та племінником (тезкою танцівника Володимиром Малаховим-молодшим). Маленький Володя терпляче чекав, поки звільниться його знаменитий дядько, який роздавав автографи, потім давав інтерв’ю (нашу розмову з В. Малаховим читайте в найближчих номерах «Дня»), але бачачи, що черга до нього все ніяк не доходить, раптово розплакався. Малахов-старший одразу перервав розмову, взявши Вову на руки та розцілувавши. Я поцікавилася в малюка: «Ким ти хочеш стати»? І малий Малахов категорично заявив: «Футболістом»!