Цього року Гуморина в Одесі почалася задовго до 1-го квітня. За два тижні, що передували офіційному святкуванню Дня дурня, в місті було розіграно цілу серію різних за складністю постановок і яскравих політичних вистав.
Почалося все з фактично щоденних театралізованих шоу біля приміщення Приморського районного суду, в якому з 14 березня колишній мер Одеси Едуард Гурвіц оспорює права на мерське крісло в нині чинного міського голови Руслана Боделана. Оперативні зведення з цього «поля битви» одесити щовечора спостерігають на своїх блакитних екранах у викладі різних телекомпаній. А мешканці прилеглого до будівлі Приморського суду мікрорайону весь цей час «насолоджуються» вуличними концертами. Прихильники колишнього міського голови Гурвіца вважають за краще виконувати й транслювати під жовтогарячими прапорами революційний гімн «Разом нас багато…», а також східні мотиви, у багато разів посилені апаратурою. Їх опоненти віддають перевагу класиці у вигляді «Бухенвальдского набата» та російських народних пісень. Усе це звучить одночасно, періодично чергується із закликами в мегафон і національним гімном. Іноді з цієї какофонії утворюються вельми оригінальні музичні композиції. Але оцінити їх нікому, оскільки всі помисли тих, хто зібрався прикуті до дійства, що відбувається за дверима суду. А тут із кожним днем стає все цікавіше. По-перше, стало зрозуміло, що судовий бліцкриг, на який розраховував Едуард Гурвіц, провалився. Чи то внаслідок хиткої правової бази, чи то через неправильну оцінку опонента. Чинний голова, подолавши тимчасову розгубленість, раптом почав демонструвати дива переговорного процесу. Природно, не з опонентом у Одесі, а з Верховним судом у Києві. Напередодні Гуморини прийшла звістка: голова суду Маляренко відкликає справу «Гурвіц — Боделан» до столиці для передачі до розгляду іншому судові. Це вже друга спроба перевести справу до іншої області й на цей раз вона цілком може виявитися вдалою. Неофіційні джерела твердять, що за Боделана перед Президентом заступилися вельми впливові представники російського та ізраїльського бізнесу, корінним чином зацікавлені в збереженні свого статус-кво в портах одеського регіону. Що стосується Едуарда Гурвіца, то в Одесі багато хто говорить про те, що на пост міського голови його протегує нинішній глава РНБО Петро Порошенко. Шоу, влаштоване цього тижня представниками партій, які раніше ввійшли до коаліції «Сила народу», біля стін обласної адміністрації, запам’яталося багатьом. Як свідчили плакати, «одеські помаранчеві» вимагали від «рожевого губернатора» негайно здати свій депутатський мандат, у іншому випадку загрожували зажадати його відставки. На мітинг зібралося близько 150 осіб. Несподівано на майдан перед будинком вискочили наряджені в костюми звірів і мультяшок актори з плакатами: «Я також хочу бути губернатором» і «Бий своїх, щоб чужі боялися!» Вони тут же затіяли між собою жартівливу колотнечу, чим остаточно перетворили на цирк мітинг помаранчевих.
Василя Цушка було призначено главою Одеської облдержадміністрації за квотою соцпартії менше двох місяців тому. І за цей короткий термін він устиг викликати широке незадоволення одеситів своїми необережними висловлюваннями та популістськими діями. Щоб хоча б якось підправити імідж регіональної влади Президент «посилив» губернатора першим заступником в особі колишнього заступника голови Національного банку Арсенія Яценюка і заступником — особистим другом і однокласником Миколою Бондаренком. Довелося «завернути голоблі» поспішно представленому місяць тому Олександром Зінченком на посаду заступника губернатора лідерові обласної організації «Наша Україна» Володимирові Курінному. Його «підсидів» власний заступник. У відповідь відкинутий лідер публічно заявив, що не збирається більше йти у владу… і вивів своїх прихильників вимагати відставки глави облдержадміністрації. Самостійно на такий крок Володимир Курінний ніколи б не спромігся. Знаючі люди твердять, що постановником шоу при режисерові Порошенку в Одесі сьогодні виступає Михайло Бродський, вже не раз відкинутий одеситами як політик. Навряд чи він сам сьогодні розраховує на місце губернатора. Скоріше йдеться про лобіювання інтересів бізнес-структур. Колишні піар- кампанії Бродського в Одесі носили відтінок чорнухи. Тому, коли в понеділок представники громадського руху «Одеса — ТАК!» винесли до міськради, як докір, хрест і два десятки дерев’яних трун, що символізували розпродані санаторії та піонертабори, ніхто не кричав: «Автора, автора!» Усі й так його добре знали. Причому в більшості одеситів, у тому числі й у тих, хто не має теплих почуттів до Руслана Боделана, ця акція викликала не усмішку, а обурення. Зі сторінок інтернет-видань і в ефірах місцевих телеканалів полилася хвиля «компромату» на народного депутата Олексія Козаченка. У період виборів він очолював обласний штаб коаліції «Сила народу», а сьогодні є першим у списку претендентів на посаду керівника обласної організації «Народний союз «Наша Україна». Можливо, у війні за мерське крісло Козаченко несподівано для багатьох став реальним конкурентом, тим самим переплутавши карти і тим, хто стоїть за Боделаном і тим, хто підтримує Гурвіца. Становище ще більше загострилося, коли з’явилася реальна можливість призначення судом дострокових виборів, і стало відомо, що колишній губернатор області Сергій Гриневецький і голова Антимонопольного комітету України, колишній кандидат на посаду мера Одеси Олексій Костусєв, скоріше за все, свої кандидатури не висуватимуть. При цьому соцопитування Центру Разумкова в Одесі свідчать, що понад 30 % мешканців міста хочуть бачити на посту міського голови не Гурвіца чи Боделана, а когось третього. А майже 30 % ще не визначилися з вибором можливої кандидатури. На такому тлі у Козаченка, не пов’язаного зобов’язаннями з жодним бізнес-кланом, з’являвся реальний шанс стати міським головою. Проблема полягає в тому, що коли зіткнення між ним і Гурвіцом станеться до 2006 року, це може загрожувати єдності лав «Нашої України». Природно, що неугодного кандидата стали «топити». А Едуард Гурвіц, розуміючи, що в разі призначення нових виборів його шанси стати мером Одеси не такі однозначні, днями вніс зміни до своєї позовної заяви. Колишній міський голова зажадав від суду в тому випадку, якщо вибори 2002 року буде визнано сфальсифікованими, визнати його (як другого за списком кандидата) таким, що виграв їх, тобто, власне, призначити новим міським головою. І хоча ЦВК вже висловлювалося з приводу незаконності такої вимоги, суддя може своєю ухвалою задовольнити його. А в цьому випадкові ухвала судді першої інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Ось чому перенесення справи до іншої області може поставити жирний хрест на честолюбних планах Гурвіца. Щоправда, існує можливість і іншого розвитку подій. Наприклад, суд визнає вибори-2002 сфальсифікованими, усуває з посади Руслана Боделана, а на його місце Київ до виборів 2006 року призначає свого регента. 1998 року цю роль в Одесі виконував пан Білоблоцький. Сьогодні, можливо, це був би універсальний для влади й міста варіант.
А поки що Одеса, яка вже притомилася від політичного шоу, намагається в черговий раз довести, що в ній ще щось залишилося від минулої слави столиці гумору і Гуморини. Щоправда, цього разу одеське свято відрізняє одна цікава деталь. На відміну від минулих років на афішах Гуморини фактично немає прізвищ російських акторів і гумористів. Скасовано навіть щорічну урочисту церемонію нагородження кращих гумористів року «дванадцятим стільцем» із гарнітура мадам Пєтухової. (Останніми роками велику частину цього гарнітура відвозили до Москви колишні одесити). Закрити собою прорив у Гуморині був покликаний «помаранчевий десант» акторів із Києва. Його організаторами стали Міністерство України у справах молоді та спорту, Міністерство культури, Держпідприємство «Укрдержконцерт» і Український молодіжний центр. За словами організаторів, головною метою організованої ними програми за назвою «Здоровий сміх — у здоровому тілі» є пропаганда й розвиток на Одещині української культури, популяризація молодих українських талантів, здорового способу життя і самої Гуморини, як загальнонаціонального свята. Потрібно сказати, що більшість одеситів до ідеї «націоналізувати» свято поставилися вельми прохолодно. Та й розмови про здоровий спосіб життя в розпал першоквітневих політичних неподобств звучали як проповідь на весіллі. Одеса продовжує жити і веселитися по-своєму. 1 квітня в садку літературного музею традиційно з’явилася ще одна гумористична монументальна скульптура. На цей раз автори увічнили одеського читача.
