Цей колектив палко хоче повернутися на ринок. Та й Президент Віктор Ющенко недавно пообіцяв відродити національного авіаперевізника. Було б добре також замислитися над тим, хто може керувати виконанням такого складного завдання.
Схоже, було не до цього. І на посаду голови Державіаслужби похапцем призначили Миколу Марченка, який раніше також займав цю посаду. Це шокувало співробітників «АУ». На думку начальника служби бортпровідників авіакомпанії Любові Новицької, це не підбір кадрів, а залаштункові інтриги й лобіювання інтересів авіакомпанії «Аеросвіт». Фахівець засмучується: «Міністр транспорту Євген Червоненко, не маючи жодного стосунку до Державіаслужби, яка прямо підпорядковується Кабміну, почав давати енергійні поради уряду. І це з- під його крила вилетів у свій новий політ Марченко». Отже, відзначає Новицька, міністр таким чином «підтримує» Президента...
Як пояснює головна стюардеса «Авіаліній», саме Марченко, сидячи в кріслі голови Укравіатрансу, безвідплатно передав компанії «Аеросвіт», створеній за рахунок «Авіаліній України», прибуткові рейси на Кіпр, до Греції та Ізраїлю (вартість одного напрямку становить не менше нiж $2,5 мільйона. — Авт. ). У 1996 році він же заблокував покупку повітряних суден «Аербас» і «Боїнг» для державіакомпанії. Літак «Аербас» був уже в аеропорту Бориспіль, зробив презентаційний політ, і залишилося лише підписати останні документи. Але Марченко від цього відмовився. І все це під гаслом виведення національного авіаперевізника з кризи.
Тому співробітники «АУ» досі дивуються: чи потрібен він державі чи ні? Особливо якщо брати до уваги те, що погляди Марченка на відродження «Авіаліній», як стверджує голова профспілкового комітету авіакомпанії Валерій Шепель, не дуже й змінилися. Зі слів профлідера, «нещодавно він (Марченко. — Авт. ) заявив, що, перш ніж закуповувати згідно з новим бізнес-планом для авіакомпанії «Аербаси» або «Боїнги», — треба все зважити, а краще взагалі зачекати, поки в Україні побудують завод із виробництва цих повітряних суден».
Шепель вважає, що такі дії інакше ніж саботажем виведення «Авіаліній» із кризи не назвеш. За його прогнозом, «комусь дуже хочеться примусити трудовий колектив покинути «Авіалінії України» та створити замість неї авіакомпанію-привид». Тоді решта керівників зможуть спокійно отримувати та використовувати дебіторську заборгованість (27 млн. грн.), а кредиторську не виплачувати, вважає Шепель.
Отже, компанію акуратно та методично підштовхують до закриття, причому ось уже понад десять років. За цей час «Авіалінії», якщо вірити Новицькій, втратили 51 літак, прибуткові рейси, сертифікат експлуатанта та понад дві тисячі співробітників. Зате придбали восьмимісячну заборгованість із зарплати та кредиторську заборгованість у розмірі 78 мільйонів гривень. Рівноцінний обмін, чи не так?
Утім, у колективі впевнені, що ситуацію можна змінити. Зі слів головного фахівця зі страхування повітряних суден Володимира Василенка, сьогодні в «АУ» є зарубіжні інвестори, готові вкласти $300 мільйонів на купівлю літаків «Аербас» для далеко- та середньомагістральних рейсів. Вони хочуть лише одного: пересвідчитися, що національну авіакомпанію в країні підтримують. Щоправда, при цьому влада повинна допомогти авіакомпанії повернути собі ліцензію експлуатанта та прибуткові маршрути. «Коли будуть літаки та юридичне право на виконання рейсів, ми почнемо обговорювати з авіакомпанією, яка літає цими маршрутами, що вони можуть нам передати. Насамперед ідеться про продаж квитків. Вони почнуть їх продавати, а ми літатимемо», — каже Василенко.
У міру надходження техніки та перенавчання льотного складу «Авіалінії України» повертатимуться на ринок. Бізнес-план, у якому все поетапно розписано, вже є. Його автори, мабуть, сподіваються на реструктуризацію боргів, повернення незаконно вилученого приватними структурами майна та рейсів, а також на якiсь свої ноу-хау. Щоправда, з ними вони поки що не поспішають знайомити громадськість. А на посаду глави Державіаслужби колектив «АУ» пропонує призначити Олександра Давидова. На думку Шепеля, він може очолити й наглядову раду «Авіаліній України». Тоді національний перевізник стане своєрідним посольством незалежної України за кордоном, і в перспективі приноситиме стабільний дохід у державну скарбницю.
Але поки що ренесанс української авіагалузі не відбувся. Відсутність єдиної державної концепції відродження та розвитку цивільної авіації, міжусобні авіавійни не дають національному перевізнику піднятися на крило.
