24 березня
Усе тече, все змінюється...
Хто б міг подумати, що звичайнісінький фрукт, який колись був страшенним дефіцитом, стане «яблуком розбрату» «у величезній європейській країні. «Яблуко» — це, звичайно ж, апельсин або помаранч. І проклинали вже його, й катком чавили, й нагадували, що в нас таке не росте, і що лише ті патріоти, які не вживають нічого помаранчевого (навіть заощадження на чорний день у них — у зеленій валюті), зможуть ощасливити народ, а особливо — ветеранів війни.
Пригадалося, як років із 20 тому я в овочевому магазині наважилася підійти до цілої черги цих «щасливчиків», яка вишикувалася за тими ж таки апельсинами. Червоніючи (бо ніколи нічого ні в кого не просила, та тут така причина — дитина хвора, потрібні вітаміни), попросила: «Можна мені два апельсини купити?» «Нєт!» — сказав один із пільговиків і відтіснив мене широким плечем. Я почервоніла ще більше, відійшла. Та ось один із тих, хто на фронтах виборов право купити кілограм апельсинів, простягнув мені два, як милостиню: «На!» Сльози полилися градом, я вибігла з магазину, так і не взявши «подарунка».
Добре, що все тече, все змінюється, і в одну й ту ж країну не можна двічі увійти.
