Під час візиту президента Росії Володимира Путіна до Києва з’ясувалося, що ідея створення Єдиного економічного простору належала не Росії. Так Путін заявив у Києві. Під час візиту до Москви Президента України Віктора Ющенка в січні виявилося, що Кремль робив тільки те, про що його просило попереднє українське керівництво. Саме це можна поки що вважати головними новинами двосторонніх відносин, оскільки заяви про те, що дві країни не мають невирішених проблем, не зовсім відповідають дійсності.
Справді, під час одноденного візиту Путіна до Києва складалося враження, що для нього головне — превентивно поспілкуватися з Ющенком, поки він не зустрівся з Бушем, зрозуміти, з ким саме йому потрібно тут владнувати справи — з Ющенком чи, можливо, з прем’єр-міністром Тимошенко, зробити кілька заяв, які ні до чого не зобов’язують, але можуть піти в залік загальної кількості інтенсивних контактів. Сторони, говорячи про відсутність між ними нерозв’язаних проблем, фактично ввели широкий загал в оману. Оскільки нерозв’язаними залишаються теми, про які говорили самі президенти, — морський кордон, вільна торгівля, нафтові й газові питання, літакобудування тощо, так і ті, про які не повідомлялося. Зокрема, що насправді означала провокація навколо острова Коса Тузла, що робили в Україні «політтехнологи» з Росії, що робили в Москві після виборів Янукович, Вітренко, Корчинський. Або ж де угода про реадмісію, де нормальна охорона кордону з обох боків; де, нарешті, ефективні спільні економічні проекти, які б були відкритими, «прозорими», як це модно зараз говорити; у чому були проблеми функціонування консорціуму, який мав випускати транспортний літак на базі Ан-70? Навряд чи можна стверджувати, що повністю врегульовано ситуацію з перебуванням на українській території баз і частин Чорноморського флоту, які, як видається, де-факто і є власниками міста Севастополя. Питань вистачає.
Єдине, що продемонстрував Путін у Києві, — це твердий скепсис Москви щодо «європейської інтеграції» України. Він повторив тезу, яку в Москві повторюють часто, — до Європейського Союзу Україну не візьмуть навіть кандидатом. І, таким чином, їй немає куди йти, окрім як до найтіснішої співпраці з Росією, яка, у свою чергу, розбудовує спільний економічний простір із ЄС. Треба визнати, у Москві це говорять із тією впевненістю, яка може свідчити про контакти між російським керівництвом і представниками структур ЄС і країн-членів ЄС після української помаранчевої революції. Сама по собі заяложена теза про те, що співпраця з Росією не суперечить процесу європейської інтеграції, не є ні новиною, ні навіть констатацією факту. Оскільки під співпрацею можна мати на увазі різні речі.
Зокрема, досі ніхто не спромігся відповісти на єдине питання: які саме проблеми вирішує створення Єдиного економічного простору, чому неможливо обійтися без створення цього незрозумілого об’єднання, де розрахунки й висновки фахівців? І чому, власне, Україна повинна рухатися до Європи у російському фарватері, що від цього можуть виграти усі сторони (крім, можливо, певного морального задоволення тих, хто просто не сприймає Україну)? Створення комісії Ющенко — Путін може бути дуже добрим кроком саме в цьому напрямі. При цьому не схоже, щоб ініціатива її створення була російською. Вдалим ходом виглядає й те, що Президент Ющенко прийняв президента Путіна вдома.
В Україні дипломатично заявляють, що виступають лише «за» функціонування ЄЕП (прем’єр-міністр Тимошенко), але тільки у вигляді зони вільної торгівлі (Президент Ющенко). Міністра економіки Сергія Терьохіна, добре обізнаного з питаннями торгівлі, фінансовими процесами і біржовими механізмами, було призначено відповідальним за участь України у створенні цієї організації. Щоправда, залишається таємницею, які він матиме повноваження стосовно тих документів і домовленостей, які завізував його попередник від України Микола Азаров.
І про що взагалі у тих документах йдеться, яка від цього можлива користь чи шкода державі. Виглядає так, ніби нове українське керівництво просто мало на меті за допомогою заяв і дипломатичних контактів поступово знівелювати можливу базу для українських же опонентів (які нещодавно були «владою»). Якщо так, то результати — непогані як для початку.
У тому ж, що стосується справді серйозних питань — таких як багатостраждальний газотранспортний консорціум, участь у якому європейського капіталу Росія, виявляється, знову вітає, чи «аверс» нафтопроводу Одеса — Броди, і взагалі відхід від монополізації українського нафтового ринку тільки російськими компаніями, виконання зобов’язань з Ан-70, досягнення дійсно вільної торгівлі — тут проблеми будуть.
Іще більше проблем виникатиме у тому разі, коли виявиться, що деякі зобов’язання України щодо безпеки перед Росією і перед НАТО вступають у конфлікт, і тому ситуація вже дуже скоро потребуватиме не просто однозначного вибору, але й дієвого механізму захисту своїх національних інтересів. Мають бути і кроки, спрямовані на серйозну присутність у Росії українського капіталу, як і на захист його позицій.
Коментуючи свій візит до Києва, Путін заявив, що зустрів «розуміння необхідності розвитку російсько-українських відносин з того рівня, на який його підняли останніми роками. Ми із задоволенням констатували, що українське керівництво налаштоване якнайпозитивніше, конструктивно підходить до розв’язання питань, які існують й у сфері енергетики, і Єдиного економічного простору». Але є ще теми, які потребують особливої уваги, зокрема, у сфері економіки. Путін звернувся до голови Мінпроменерго Віктора Христенка з проханням у стислі терміни зв’язатися з міністром економіки України для спільної роботи у групі високого рівня з формування Єдиного економічного простору. «Слід налаштуватися на чотиристоронню зустріч на експертному рівні, щоб зробити кроки на шляху узгодження документів». За словами Путіна, їх у списку 29. Президент доручив знову зайнятися питанням зменшення обмежень у торгівлі між Росією й Україною.
Візит можна назвати вдалим. Але лише у тій частині, яка стосувалася започаткування довірливих стосунків між керівництвами двох країн. Про вирішення чималої кількості актуальних проблем, які стоять на порядку денному, поки що не йдеться. Якщо брати до уваги зміст відносин між країнами саме у контексті нормальних, дружніх міжнародних відносин — то їхнього бачення немає, як видно, в жодної сторони. Хоча Україна має свою перевагу — виграну ініціативу. Але її використання може виявитися проблемним в разі суперечок за контроль над «російським вектором» у новому державному керівництві. Перші ознаки інтриг вже стали видимими. Звістка про те, що повсякденною роботою комісії Ющенко — Путін з української сторони опікуватиметься РНБО, явно не викликала захвату в уряді, зокрема в прем’єра.
ДО РЕЧІ
Іноземна преса коментувала візит Путіна до Києва досить неоднозначно. Перше, що відзначає російська преса, — це те, що контакти між лідерами стали значно теплішими. «Одна з небагатьох проблем, які були справді «зачищені», — це особисті відносини двох президентів. Про те, що було під час українських виборів, вже ніхто і не згадував (перша, січнева зустріч Путіна та Ющенка складалася багато в чому з пояснень із цього приводу)» — зазначають «Известия». Урядова «Российская газета» зазначає, що «лідери помаранчевої революції багато зробили, щоб показати Путіну, як вони цінують хороші відносини з Росією». «Однак насправді з’ясувалося, що за красивими фразами про вічне партнерство приховується фактична пропозиція України почати відносини з чистого аркуша». «КоммерсантЪ» згадує, що Ющенко зустрів Путіна на вулиці, попри мороз, а резиденцією Путіна став особняк на Липках.
Водночас західні ЗМІ також зробили свій висновок із суботнього візиту Путіна до Києва. «Попри всі дипломатичні вирази та примирливі жести, візит російського президента Володимира Путіна до Києва показав одне: часи московського диктату, який тривав і під час правління Леоніда Кучми, остаточно пішли в минуле», — вважає німецька «Тагес Альгемайне Цайтунг». На її думку, тепер Ющенко та Путін уперше зустрічаються на рівних. «При цьому зацікавленість обох сторін у плідних відносинах має цілком різну природу, — вважає видання. — Після того як Росія зухвалим і одностороннім чином підтримала махінатора Віктора Януковича, який програв на виборах, Путіну зараз, передусім, важливо мінімізувати збитки. Але при цьому глава Кремля є досить розумним для того, щоб усвідомити, що колишні радянські республіки від нього упливають», — пише TAZ. Французька «Ліберасьйон» зазначає, що Путін під час візиту «чудово зображав невинність». «Попри те, що російський президент був особисто причетний до останньої президентської виборчої кампанії в Україні та діяв на користь проросійського кандидата, і навіть те, що Москву підозрювали в участі в отруєнні, яке спотворило обличчя Ющенка, в суботу в Києві обидва глави держав висловлювали впевненість у тому, що вони готові до конструктивного співробітництва», — пише видання.
«Україна рухається в тому ж напрямі, що й Росія», — виправдовувався Путін, намагаючись переконати українців у тому, що їхня участь в Єдиному економічному просторі, такому любому Росії як можливість знову спаяти колишні радянські республіки, не перешкодить їхньому зближенню з ЄС. Та й Росія також «приводить своє законодавство у відповідність із законодавством Євросоюзу», наголосив Путін, зазначає «Ліберасьйон». При цьому видання вказує, що Ющенко, «щосили намагаючись бути ввічливим», говорив, що Єдиний економічний простір поки що перебуває в «стадії переговорів» і що йому цілком вистачило б «створення зони вільного обміну». Пріоритетом для нового українського Президента є зближення України з ЄС.
