На цьому тижні, несподівано для самої себе, Одеса опинилася в епіцентрі політичних подій. Летаргійний сон, у якому місто перебувало з моменту останнього туру президентських виборів, урвався з появою на політичній авансцені колишнього мера міста, колись будівельника-кооператора, а нині народного депутата ВР, члена фракції «Наша Україна» Едуарда Гурвіца. Винесений знову на поверхню хвилею революційних змін Едуард Йосипович вирішив, не чекаючи виборів 2006 року, повернути собі посаду міського голови. На його думку, три роки тому цю посаду було несправедливо узурповано нинішнім мером Одеси Русланом Боделаном. Вирішити конфлікт був покликаний Приморський районний суд Одеси. Однак, щоб розібратися в тому, що відбувається сьогодні в Одесі, нам доведеться спочатку повернутися до подій семирічної давності.
НАСИЛЬСТВО НАД МІСТОМ
Едуарда Гурвіца було вибрано міським головою Одеси в 1994 році. В той час він активно сприяв вступу на президентську посаду Леоніда Кучми. Однак за чотири роки встиг вщент посваритися з екс-президентом. Тому на виборах 1998 року президент зробив усе, щоб змінити його на посаді мера на вірного, номенклатурного Руслана Боделана, колишнього губернатора області. Події весни 1998 року стали чорною смугою в історії Одеси. Щоб позбавити Едуарда Гурвіца влади, який переміг із великим відривом на виборах, вдалися до допомоги Кіровоградського суду. Виграти справу в Одесі, на той момент цілком відданої опальному меру, було неможливо. Кіровоградський суд призначив перевибори міського голови. Гурвіца при допомозі вже іншого суду було позбавлено права брати в них участь. Як зазначив тоді популярний у місті депутат міськради, директор центру реабілітації Борис Литвак: «Місто жорстоко згвалтували, позбавивши останньої віри у справедливість». Для наведення «конституційного» порядку на період безвладдя до Одеси відрядили пана Білоблоцького. Меткі на язик одесити тут же змінили букви в його прізвищі, щоб продемонструвати своє ставлення до зневажання власних прав. Насильну зміну влади в місті супроводила ціла низка замовлених убивств, викрадень, а також кілька дивом відвернених замахів на Гурвіца. Після цього екс-мер надовго залишив межі рідного міста, тільки зрідка з’являючись на телеекранах одеситів на засіданнях парламенту. Його спроба взяти реванш на виборах через чотири роки також виявилася невдалою. 20 березня 2002 року районний суд Одеси визнав необгрунтованою скаргу Гурвіца «про визнання недійсними результатів виборів одеського міського голови, які відбулися 31 березня 2002 року». Цей судовий вердикт було винесено не зважаючи на те, що за десять днів до цього Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу за фактом фальсифікації виборів одеського мера-2002. (Хоча цього разу вони були вже не такі безперечні, як у 1998 році). Президенту і суддям було направлено звернення на підтримку Гурвіца, яке підписали близько ста народних депутатів, у тому числі й нинішній президент України Віктор Ющенко. В результаті Одеса ще на кілька років залишилася під владою Боделана, який незважаючи на всі декларації, явно не проявляв до неї особливої любові. І, треба віддати належне, зумів викликати в її жителів почуття у відповідь.
Тому, коли в країні відбулася зміна влади, перше, на що сподівалися одесити, — на зміну міського керівництва. Навіть ті, хто на виборах віддав свій голос за Януковича, якого в Одесі представляв Руслан Боделан, розраховували, що зміна губернатора області та його команди приведе до обмеження «діяльності» мера. Однак новий губернатор-соціаліст виявився слабким. До того ж явно не мав наміру конфліктувати з Боделаном, який має давні та тісні зв’язки з Олександром Морозом. Нову команду так і не було сформовано, на своїх місцях залишилися й усі міські чиновники. Країна буквально вирувала від змін, а тим часом Одеса продовжувала перебувати в прострації.
«ІМ’ЯМ РЕВОЛЮЦІЇ»
Все розпочалося 11 березня. В місті стало відомо, що Приморський районний суд Одеси прийняв до розгляду позов Едуарда Гурвіца про скасування рішення районного суду від 2002 року, яким йому було відмовлено в розгляді скарги «Про визнання недійсним рішення одеської територіальної виборчої комісії від 3 квітня 2002 року про результати голосування в єдиному одномандатному окрузі та підсумки виборів одеського міського голови, які відбулися 31 березня 2002 року, і реєстрацію вибраного одеського голови» у зв’язку із знову відкритими обставинами.
А вже 14 березня відбулося перше слухання справи, в якій з однієї сторони виступали Едуард Гурвіц та неофіційно підтримуючий його народний депутат Юрій Кармазін. Із другої — представники тервиборчкому й міської голова Руслан Боделан. Його інтереси в суді представляли відразу чотири народних депутати — Нестор Шуфрич, Ігор Резнік, Володимир Заєць і Михайло Добкін. Руслан Боделан, який очолює обласну організацію Партії регіонів, на запитання здивованих журналістів відповів, що ситуація із судом виявилася для нього настільки несподіваною, що у нього просто не залишилося часу вибудувати юридичний захист. «Я звернувся за допомогою до своїх друзів. І вони погодилися підтримати мене», — сказав міський голова. Все, що відбувалося далі, багатьом у місті, а особливо журналістам, які були присутні на суді, до болю нагадало події 1998 року. Тільки на цей раз у немилості діючої влади виявився не Гурвіц, а Боделан. Протягом одного дня, спираючись на вельми сумнівну з погляду обивателя доказову базу, суддя Світлана Ярош розглянула «знову відкриті обставини» і задовольнила позов Едуарда Гурвіца. Справу «Про визнання недійсними виборів міського голови 2002 року» було знову відкрито. А разом із нею й пряму дорогу до крісла мера міста. Руслан Боделан виявився загнаним у кут, прихильники помаранчевого руху в Одесі святкували перемогу. Далі пішла ціла низка заяв мера міста і партійних організацій, які зводилися до того, що за ухвалою центральної влади в місті відбувається переслідування політичних опонентів, суди відпрацьовують політичне замовлення, порушуючи закон і демократію. Щось подібне заявляв сім років тому і сам Едуард Гурвіц. Але остаточно відчуття дежа-вю в одеситів закріпилося, коли 16 березня після чергового судового засідання було оголошено, що справу «Гурвіц- Боделан» передають для слухання в місто Вознесенськ Миколаївської області. Рішення про це підписав заступник голови Верховного Суду України Анатолій Ярема. Підписав... на особисте прохання Олександра Мороза. Дізнавшись про це, Едуард Гурвіц кинувся до Києва благати Президента залишити справу в одеському суді. І, кажуть, що Президент обіцяв усе влагодити. Справу залишили в Одесі. Таким чином, до одеського протистояння виявилися втягнутими представники всіх трьох гілок влади. Щоб дотриматися якщо не норм, то хоча б духу закону, ЦВК дав роз’яснення, згідно з яким визнання винним у порушеннях під час виборів діючого мера не може автоматично (як планувалося раніше) зробити мером його опонента, а тільки дає право призначити нові дострокові вибори. Рішення про це суд повинен прийняти не пізніше 27 березня.
IЗ ДВОХ БІД…
Так що ж змінилося в нашій країні? Події останніх днів наочно продемонстрували одеситам, що нова влада на місцях діє тими ж методами, що й влада минула. Причина одеського конфлікту лежить на поверхні. Наближається час «Ч» 2006 року. Програти вибори в такому стратегічно важливому регіоні, як Одеса, нова влада просто не має права. Єдиний спосіб швидко змінити ситуацію — організувати власний адміністративний ресурс на місцях. Соціаліст-губернатор, як виявилося, — ненадійний прихильник. Набагато перспективнішим може виявитися новий популярний у народі мер. Біда в тому, що за минулі сім років Одеса однаково втомилася і від Боделана, і від Гурвіца. Рівень популярності обох сьогодні підтримується тільки за рахунок ангажованих політичних і громадських структур, кожен із «мерів» є продуктом епохи, що минає. А місто жадає нових імен і осіб. І «революційна необхідність» центру, помножена на фанатичне прагнення реваншу Гурвіца, може обернутися для нього великими проблемами. Тиждень активного протистояння в Одесі викликав масові вуличні заворушення і маніфестації. В середу прихильники діючого мера Боделана, що пікетували будівлю районного суду, намагалися штурмувати міліцейські кордони. В бійці одній з активісток розбили голову, інша поранила руку. За день до цього на вулиці в ході бійки з ножем у руках було затримано молодого чоловіка, ніби члена «Братства», який приїхав з Києва для підтримки Гурвіца. Чим можуть закінчитися подібні вуличні розбирання, складно передбачати. Однак із кожним днем обстановка в Одесі все більше загострюється. Нові вибори можуть бути призначені на травень-червень. А значить, відкрите протистояння в місті загрожує затягнутися ще на кілька місяців, а то й весь нинішній рік. Оскільки не так давно Руслан Боделан заявив одеситам, що «не розлучиться з ними ніколи» і балотуватиметься на третій термін. Чи зможе Одеса вирватися із замкненого кола Боделан-Гурвіц?
