Музиканти приїхали до нас, щоб разом з українськими колегами здійснити свій джазово-симфонічний проект (так визначили жанр свого виступу британці). У нашій столиці вони виступили зі струнним квартетом, до якого ввійшли скрипалі Анна Цуркан й Ігор Уставщиков, альтистка Людмила Лімбо та віолончеліст Дмитро Глущенко — артисти Київського камерного та Філармонічного симфонічного оркестрів.
У цей час Дж. Серман — один із найвідоміших європейських саксофоністів. Його міжнародна кар’єра розпочалася в 1969 році в складі новаторської джазової групи «The Trio», а сьогодні Джон Серман — один із найіменитіших виконавців нетрадиційного сучасного джазу. Чотири роки тому його альбом «Сяйво» став номінантом конкурсу BBC як найкращий джазовий диск. У 2002 році музикант отримав цю нагороду в категорії «Найкращий виконавець-інструменталіст».
У концертах, запропонованих увазі української публіки, він виконав різні композиції, а не лише твори з альбому «Сяйво». Музиці Сермана властива образність, вона наділена багатою ладовою та гармонічною палітрою, цікаві тембральні знахідки в аранжуваннях.
Кріс Лоуренс — випускник знаменитої Лондонської Гілдхолдської вищої школи музики. Він грає все: від джазу і року — до класики. З 1970 року періодично бере участь у проектах Сермана. Музикант співпрацював зі знаменитим Стінгом.
У Києві британців чекав приємний музичний сюрприз. Буквально за кілька днів до концерту виникла ідея «посилити» український склад проекту, і до вже зіграного секстету двох британських музикантів і чотирьох киян приєднався чудовий бандурист-імпровізатор Роман Гриньків. Цей музикант відомий широким спектром своїх інтересів й умінням виконувати музику найрізноманітніших стилів (від традиційної народної думи й академічного концерту для бандури з оркестром — до джазу). У 2000 — 2001 рр. Гриньків дуже плідно співпрацював зі знаменитим джазовим гітаристом Елом Ді Меолою, у США записав із ним диск, успішно виступав на джазовому фестивалі в Канаді...
Композиції Сермана — це сучасна імпровізаційна музика з певним гармонічним і зрідка виникаючим ритмічним джазовим присмаком. Можливо, тому так «зігралися» всі семеро музикантів, а вміння Сермана, Лоуренса та Гриньківа слухати одне одного та всіх партнерів допомогло створити цілісні композиції буквально «з першої репетиції».