У концерті «Нові імена юних зірок України» брали участь учні середніх спеціальних та музичних шкіл — Київської, Донецької, Харківської, Одеської, а також студенти музичних училищ, Київської дитячої академії мистецтв, вокальних студій та інших навчальних закладів різних міст України. Молоді музиканти виступили в супроводі Національного симфонічного оркестру України під управлінням Володимира Сіренка.
Приємно констатувати високу якість професійної підготовки юних учасників вечора. Безумовно, ці талановиті музиканти (а тут, звичайно, були тільки талановиті) дуже різні. Хтось із дітей вражав слухачів блискучим піанізмом, а хтось — глибиною художнього висловлювання. Були музиканти, вже загартовані численними конкурсами, і трималися на сцені досить упевнено, артистично. А менш досвідчені виконавці хвилювалися, припускалися прикрих випадковостей (тут не можна не відзначити дивовижного самовладання і винахідливості диригента Володимира Федоровича Сіренка, який допомагав юним музикантам). Звичайно, і твори, представлені учасниками, часто були несумірні за художньою і технічною складністю. Наприклад, ефектними і яскравими виступами завершилися перше відділення (Варіації на тему Паганіні для фортепіано з оркестром В. Лютославського у виконанні Ганни Бартеневої, Донецька ССМШ) і друге (Перший концерт Ф. Ліста для фортепіано з оркестром у виконанні Олександра Чугая, КССМШ).
Відразу хочеться зазначити, що цей концерт мав просвітницькі цілі і явно затівався для того, щоб привернути увагу широких мас до проблем і досягнень класичної музики. Мета дуже благородна. Сьогодні українські середні спеціальні музичні школи — кращі музичні навчальні заклади з прекрасним педагогічним складом, прекрасними професійними традиціями і творчою атмосферою — гостро потребують учнів, а тому змушені приймати абсолютно всіх бажаючих. Раніше, щоб навчатися в цих престижних школах, дітям доводилося проходити досить серйозні іспити, і з величезної кількості тих, хто вступав, вибирали лише найталановитіших... Киянам та гостям нашої столиці напевно цікаво було порівняти особливості різних виконавських шкіл.
Однак дещо в оформленні цього гідного музичного матеріалу і розчарувало. Програма підготовлена Міністерством культури та мистецтв України, «Україною мистецькою» і фондом «Україна-3000». Багато слухачів відзначили деяку наївність режисури: чого тут тільки не було — і урочисті позивні, і одягнуті ангелятками малятка з хореографічного ансамблю, і «роздача слонів», і традиційний рушник, на якому піднесли диригентську паличку одному з учасників…
Різав слух солодкувато-зворушливий тон, із яким присутніх (серед них, вважаю, переважна більшість була професійними музикантами — педагогами і колегами-виконавцями) переконували у винятковій елітарності того, що відбувається, і з яким щедро роздавали палкі епітети як учасникам, так і оркестру. Думається, що рівень Національного симфонічного оркестру України не потребує коментарів — назва і статус говорять самі за себе. Навряд чи конферансьє у прославленому «Карнегі-холі» спало б на думку уточнити, що виступає «чудовий» оркестр чи «прекрасний» виконавець. Такі характеристики — це дещо з іншої опери. Без сумніву, огляд художньої самодіяльності — по-своєму цікавий і потрібний жанр, але змішувати його з філармонічним концертом, де виступають академічні музиканти — все одно, що поєднувати балет з КВК. Виходить цікаво, але — смішно.
Крім того, «заколисувало» від неймовірних перепадів: після прекрасної другої частини фа-мінорного концерту Шопена (в чудовому тонкому виконанні учениці КССМШ ім. Лисенка Ганни Федорової) слідував хвацький «Чардаш» Монті (також відмінно зіграний саксофоністкою-ученицею тієї самої школи Євгенією Швецовою!), а після фіналу скрипкового концерту Хачатуряна прозвучав «Міні-мюзикл» за мотивами «Лісової пісні» Лесі Українки, автор якого взагалі ніде не згадується (згадується відомий фільм «Приходьте завтра»: «Каватина Розіни, музика народна»).
Раз захід претендує на виховне значення — можливо, варто більше уваги було приділити хорошому смаку і спробувати уникнути впливу радянських масових свят?