2 березня
Тяжкість у будь-яку справу людина вносить завжди сама, коли покладається лише на себе саму або лише на допомогу навколишніх. За цим неминуче йдуть розчарування й смуток. Або вона сама цю справу не подужає, або допомоги сторонніх так і не чекає. Страждає тут, звісно, й сама людина, й сама справа. Легкою, радісною й простою будь-яка справа стає лише тоді, коли приходить розуміння справи, тобто усвідомлення того, що не все від людини (і від навколишніх) залежить. Адже починаєш справу завжди сам. Продовжуєш разом з іншими. Але завершити її завжди можна лише з Божою допомогою! Однак ця допомога можлива лише тоді, коли позбудешся своєї недоброї самовпевненості й даремної надії на постійну допомогу сторонніх. Не позбудешся — не подужаєш зрештою жодної справи. Починати та продовжувати все завжди сумно й тяжко, а закінчувати все завжди просто, радісно й легко!
