Ущух вихор помаранчевої революції, що породила у молоді потужний вибух енергії. Навіть епідемія грипу відступила. Однак ближче до кінця зими підступна хвороба несподівано стала пред’являти права. Але тут з наближенням весни на допомогу громадянам прийшли любовні пристрасті та переживання. Політична весна почала переходити в календарну, 14 лютого — переломний момент цього процесу.
Відповідно, помарачева атрибутика змінилася на «серцеву». «Валентинівська» феєрія буквально захлеснула столицю України: з’явилися серцеподібні кульки, сумки, іграшки, шапочки. У дорослих людей прагнення кохання виявляється всередині, а в підлітків — воно «виривається на волю» в предметних символах.
Сердечка навколо цієї дівчини на знімку — як любовні позивні. Видно, що наші почуття пов’язані як iз небом, так і з землею. Напевно, «серцевий» рюкзак втілює суто практичне ставлення до кохання як до земного почуття. А легковажна повітряна кулька свідчить про те, що кохання складається не лише із «синиці в руці», а й iз «журавля в небі».
Дивовижним чином День святого Валентина прижився в нас. Інші нові свята (деякі з яких навіть стали вихідними) не користуються такою популярністю. Чому? Як у Маяковського: «... значит, это кому-нибудь нужно».
Свято це, як відомо, з’явилося на честь священика, який, обминаючи заборони, вінчав закоханих. І його за це навіть стратили. Ця вкрай благородна особистість підкріпила дату своїм власним життям. А це важливо.
По-друге, в нас були або лише «чоловіче» свято, або лише «жіноче»: День армії та Міжнародний жіночий день. Обидва ці свята односторонні: коли одна стать (чоловіча або жіноча) вшановувала протилежну. У цьому проявлялася, звісна річ, радянська масовість: кохатимемо одне одного хором. Йшлося про любов загалом, а не зокрема. Хоча, звичайно, навіть у школі хлопчик, якому подобалась якась дівчинка, намагався саме їй подарувати свою гвоздичку.
Що стосується Дня святого Валентина — це вже свято для двох.
Дві людини — дві держави. Стосунки між ними можуть бути то кращими, то гіршими. Але ці дві держави об’єднані в таку собі Імперію Кохання (за аналогією зі знаменитим фільмом «Імперія пристрасті»). І між цими «державами», повторюємо, можуть бути як цілковите взаєморозуміння, так і бойові дії.
І ось День святого Валентина — дуже зручна нагода для того, щоб мирні переговори перемогли.
Як гімн цьому святу цілком згодиться пісня Леоніда Агутіна й Анжеліки Варум (які спеціально незабаром приїжджають до Києва) — «Я буду всегда с тобой».
Тож обміняйтесь валентинками, заспівайте цю чудову пісню дуетом — і щонайменше на рік від любовних негараздів ви застраховані! Амінь!
