Чинна Конституція України наділяє різні гілки державної влади повноваженнями на формування кадрів в органах судової і виконавчої влади. В той же час Конституція встановлює наступне право громадян безпосередньо здійснювати свою владу в Україні: «Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати й бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування».
Дослідимо зміст і обсяг виразу «до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», який застосований в цьому визначенні.
Згідно вимог Конституції: «Носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування».
Крім того, в Конституції зазначено: «Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України».
Виходячи з вище наведеного, можна зробити висновок, що мають місце покажчики розповсюдження верховної влади (суверенітету) народу України без винятку на усі органи місцевого самоврядування та усі органи державної влади, тобто на усі без винятку органи законодавчої, виконавчої і судової влади. Причому ця влада народу України реалізується через вище наведене конституційне право громадян безпосередньо здійснювати свою владу в Україні.
Тому існують ознаки того, що зміст і обсяг виразу, що досліджується, потребує повно об’ємного тлумачення, як «до усіх органів законодавчої, виконавчої і судової влади та усіх органів місцевого самоврядування».
Це дозволяє стверджувати, що існують ознаки правочинності наступного тлумачення конституційного права громадян безпосередньо здійснювати свою владу в Україні: «Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до усіх органів законодавчої, виконавчої і судової влади та усіх органів місцевого самоврядування».
Крім того, слід зауважити, що органи державної влади, їх посадові та службові особи можуть бути зацікавленими особами або фігурантами в судових справах. Тому при формуванні судової влади різними гілками державної влади, що здійснюється зараз, ніколи не може бути забезпечена незалежність суддів від органів державної влади.
Тому з урахуванням верховенства влади народу в Україні, а також допустимого тлумачення права громадян, можна зробити наступний висновок. Існує можливість забезпечення дійсної незалежності суддів тільки народом України через здійснення громадянами їх конституційного права вільно обирати і бути обраними до усіх органів судової влади України.
Також зазначимо, що конституційні права громадян гарантуються чинною Конституцією України. Вони є невідчужуваними, непорушними, не можуть бути скасовані чи обмежені, а також не допускається звуження їхнього змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Крім того, Конституція України гарантує право суддів на незалежність. У той же час ця Конституція не гарантує Верховній Раді України, Президенту України і з’їзду суддів вище зазначені повноваження.
Таким чином, мають місце покажчики того, що зазначені повноваження Верховної Ради України, Президента України і з’їзду суддів, які не гарантуються чинною Конституцією, суттєво обмежують право громадян безпосередньо здійснювати свою владу в Україні, що гарантується цією ж Конституцією. В результаті чого порушується, встановлене чинною Конституцією, верховенство права народу України. Крім того, ці повноваження суттєво обмежують право суддів на незалежність, яке також гарантується Конституцією. Зазначені обставини являють собою серйозне правове протиріччя, яке має місце в чинній Конституції.
Таким чином, існує практична необхідність у захисті права громадян безпосередньо здійснювати свою владу в Україні та права суддів на незалежність. Для цього всім нам доцільно домагатися наступного.
По-перше, якомога скорішого вирішення в Конституційному Суді України питання про офіційне тлумачення права громадян безпосередньо здійснювати свою владу в Україні.
По-друге, скасування Верховною Радою України конституційних повноважень Верховної Ради України, Президента України і з’їзду суддів на формування кадрів в органах судової влади та відновлення виборів суддів народом.
Це реальні задачі, які можуть бути вирішені ще до наступних виборів народних депутатів України в 2006 році.
