В інавгураційнiй промовi на майдані Незалежності в Києві, а також у інших виступах після вступу на посаду Віктор Ющенко жодного разу не згадав НАТО. Водночас новий український Президент чітко заявив про пріоритет України — вступ до ЄС. Раніше під час президентської кампанії на одному з мітингів у Сумах ще як кандидат перед другим туром голосування Ющенко сказав, що питання членства в НАТО можна буде ставити на четвертому або п’ятому році його президентства. Про те, як у Північноатлантичному альянсі розцінюють перспективи розвитку відносин із Києвом у світлі останніх заяв українського Президента, розповідає в інтерв’ю директор Центру інформації й документації НАТО в Україні Мішель ДЮРЕ.
— Як у НАТО оцінюють те, що новий Президент України визначив пріоритетом своєї діяльності вступ до ЄС?
— Україна є незалежною країною, яка сама визначає політичні пріоритети, в тому числі й у зовнішній політиці. Тому я не хотів би коментувати рішення нового демократично обраного Президента України. Але що ж до відносин між НАТО й Україною, то, наскільки нам відомо, поки що нічого не змінюється. Ми працюємо. Треба чітко усвідомлювати, що Україна була, є й буде стратегічним партнером НАТО, незалежною країною, залученою до нашої стратегічної концепції. Без України ми не можемо формувати стабільний євроатлантичний простір.
Тим часом, хотів би нагадати, що під час нещодавнього інтерв’ю генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер нагадав про існування Плану дій та щорічного Цільового плану «Україна — НАТО», які підтримують усі натiвські країни, і суттю цих програм є євроатлантична інтеграція України. З практичного погляду, мені відомі останні опитування щодо вступу України до НАТО і причини, через які українці вважають, що вони сьогодні не можуть вступити до Альянсу та Євросоюзу. Опитування демонструють розуміння народом того, що Україна ще не готова вступити до НАТО, до цього кроку необхідно підготуватися. Суть підготовки зводиться не лише до планів і слів, прописаних у документах. Йдеться про пріоритети, виконання яких може перетворити не лише державу, а й суспільство загалом. Тому я вважаю, що не треба поспішати. Треба працювати.
У будь-якому разі це право незалежної України приймати рішення у сфері зовнішньої політики. Поважають лише ті країни, які самостійно приймають рішення. У цьому й полягає сила країни, коли вона сама визначає пріоритети. У цьому випадку я на 100 відсотків розумію заяви нового Президента. Ми продовжуватимемо наше співробітництво. Я не бачу великих проблем для зупинки. Я вважаю, що присутність генерального секретаря НАТО на інавгурації нового Президента є досить сильним сигналом: Альянс вважає Україну цікавим і важливим партнером.
— Які враження склалися у генсека після зустрічі з нашим Президентом?
— Зустріч така була. Але було дуже мало часу для обговорення різних питань. Я не хотів би коментувати сказані слова.
— До приїзду до Києва генсек НАТО заявив на прес-конференції у Брюсселі, що новій команді дадуть «простір для маневру». Чи означає це, що й НАТО зі свого боку може запропонувати Києву якісь стимули, що могли б допомогти розвитку співробітництва України з Альянсом?
— Це було б втручанням у внутрішні справи незалежної країни. Як я вже сказав, наші двері відкриті. Сьогодні є одне вікно можливостей. Ви бачите: вікно і двері. Якщо роботу буде виконано, то вікно може трансформуватися у двері. Ми, звісно, чекатимемо визначення пріоритетів новим українським урядом й обговорюватимемо ці питання з нашим стратегічним партнером.
— Однією з форм співробітництва між Альянсом та Україною є План дій і щорічний Цільовий план дій. Цільовий план на 2005 рік попередньо затвердив старий уряд. Чи передбачаються якісь кардинальні зміни в цьому документі в зв’язку з перемогою опозиційного кандидата? Чи можлива зміна пріоритетів?
* Існуючий проект Цільового плану на 2005 рік був підготовлений здебільшого експертами, які радилися не лише з представниками попередньої влади, а й з недержавними організаціями, а також із Верховною Радою.
Таким чином до цього документа внесли пропозиції різних сторін суспільства. Хоча Цільовий план дій ще обговорюють, але він є конкретним документом на відміну від попередніх. У ньому містяться дуже чіткі акції, кроки й дії, запропоновані Києвом, які спільно здійснюватимуть Україна й НАТО. Сценарій майже написаний. Чекаємо команди режисера: Вперед!
— Кандидат на посаду прем’єр-міністра України Юлія Тимошенко в інтерв’ю російській газеті «Известия» висловила припущення, що Україна разом з Росією можуть вступити до НАТО. Наскільки можливим є такий варіант? І чи не означає це трансформацію Альянсу після вступу цих двох країн до якоїсь іншої структури?
— У НАТО існує традиція не коментувати заяви політичних осіб. Я можу лише повторити те, що казав неодноразово: трикутника Брюссель — Москва — Київ не існує. Ми розвиваємо наші відносини з Україною незалежно. І ми також розвиваємо нормальні, плідні відносини з Російською Федерацією. Незалежно від відносин з Україною. Безумовно, ми зацікавлені в хороших відносинах між Україною й Росією. Ми також переконані в тому, що обидві країни не лише є донорами безпеки, а й великими гравцями в секторі безпеки на євроатлантичному просторі.
— Серед експертів побутує думка, що Росія активніше співпрацює з НАТО, бере участь в операції Active Endeavor. Як ви вважаєте, чому Україна, заявивши про бажання інтегруватися до євроатлантичних структур, поступається своєму північно-східному сусіду за рівнем співробітництва з Альянсом? Чи було в цьому плані гальмом старе керівництво України?
— Порівнювати або робити паралелі між двома цими співробітництвами може бути небезпечно. Чому? За якістю й кількістю вони різні. По- перше, Україна два роки тому офіційно оголосила про свій намір колись вступити до Альянсу. Все співробітництво, що розвивається між Україною й Альянсом, здійснюється в цьому напрямі: як покращити збройні сили, сектор безпеки, суспільство загалом, щоб відповідати стандартам НАТО й цінностям Альянсу.
З іншого боку, Росія, будучи членом Ради Росія — НАТО, дуже зацікавлена не вступати до НАТО, а співробітничати з Альянсом у стратегічних напрямах. Наприклад, у сфері боротьби з тероризмом, боротьби з розповсюдженням зброї масового знищення. Тому для НАТО є важливою присутність Російської Федерації в операції Active Endeavor.
Наскільки я знаю, Україна також братиме участь у цій операції. Але, можливо, політична криза дещо загальмувала цей процес. Я не думаю, що слід здіймати великий галас із приводу цього. Ми дуже зацікавлені в участі України. Про це НАТО заявляло на рівні різних зустрічей з міністрами закордонних справ й оборони. Крім того, паралель між Україною й Росією в розвитку відносин з НАТО ні до чого не приведе. Це різні відносини.
Звісно, Росія є стратегічним партнером Альянсу, була й буде. Те саме з Україною. Однак Україна хоче більшого. І тому ми розвиваємо багато проектів з Україною. Я переконаний, що всі ми говоримо однією мовою. Це — безпека, стабільність, національні інтереси наших держав. Росія, звісно, має свої національні інтереси. Україна має свої національні інтереси. Досі навіть голова комітету Верховної Ради з питань національної безпеки й оборони Георгій Крючков каже, що в національних інтересах України продовжувати процес євроатлантичної інтеграції. Це означає, що кожна країна, кожний альянс і кожне угруповання країн має власні національні пріоритети. Звісно, наші країни мають національні пріоритети. І політика Альянсу є консенсусною організацією цих національних пріоритетів.
Тому робити швидкі висновки й говорити, що одне добре, а інше погано, не допоможе нікому. Скочування до часів холодної війни є неприйнятним. Зараз триває процес інтеграції демократичних стандартів по всій Європі. І в Україні, і в Росії, і в Центральній Азії — однакові проблеми: тероризм і боротьба проти тероризму. І ми всі хочемо, щоб наші економіки розвивалися і стали нормальними для добробуту населення. З цього погляду, я вважаю, що НАТО та інші організації розмовляють однією мовою: нам треба співробітничати, розвивати відносини. Більше не йдеться про заходи довіри двадцятирічної давності. Вважаю, що НАТО довіряє своїм партнерам, а стратегічні партнери довіряють НАТО в рамках підписаних міжнародних документів.
— В одному з інтерв’ю Президент Віктор Ющенко сказав, що тільки 2% ознайомлені з тим, в чому полягає характер діяльності НАТО. Чи зміниться цього року інформаційний супровід співробітництва України й НАТО? Чи з’являться в Україні якісь нові інформаційні ресурси у висвітленні діяльності Альянсу?
— Я переконаний у тому, що в Україні немає достатньо даних про НАТО. Мало людей розуміють сьогодні суть НАТО, багато стереотипів залишаються. Для зміни ситуації необхідний час. Центр інформації й документації НАТО продовжить інформаційні програми в Україні. Нещодавно було організовано зустріч із представниками інститутів, які здійснили дослідження того, як українці розуміють зовнішньополітичну діяльність держави, як сприймають українці НАТО. Нам потрібні поради експертів, які професіонально обговорюють питання формування громадської думки в Україні. Сьогодні можна зробити висновки. За три роки з’явилася команда експертів по НАТО, які не всі входять до державних структур, було створено громадську організацію «Ліга Україна — НАТО». Понад два роки існує Центр євроатлантичної інтеграції при Президенті України, який очолює Володимир Горбулін. Інструменти вже є, залишається тільки задіяти їх.
Три роки тому Центр інформації й документації фінансував максимум 9 заходів на рік. Минулого року цей показник становив 34. Я вважаю, що інформаційні можливості ми маємо. Існує мережа з 23 інформаційних пунктів у країні. Ми поліпшуватимемо їхню діяльність. Сподіваємося, що матимемо більше можливостей працювати з новою пресою. Нині у країні інша атмосфера. Я сподіваюся, що буде справжній інтерес і справжня незалежна критика. Нехай буде незалежна критика, бо вона буде демократичною. Ми оновлюватимемо наш сайт, подаватимемо українською ексклюзивні інтерв’ю, збільшимо кількість матеріалів українською мовою.
Наше завдання в Україні залишається незмінним: не переконувати людей, а передавати інформацію. Хай люди, якщо вони зацікавлені, самі вирішують своє майбутнє й самі обговорюють і критикують, мають власну думку. У цьому суть нашої філософії. Хай це буде вибір людей, експертів, незалежної України. І хай Україна розвиває свої національні інтереси.
