«...Син мого односельця вступив до так званого Національного технічного університету «КПІ». Iз усіх викладачів, які йому викладають, лише один додумався викладати українською мовою. Цей викладач викладає українську ділову мову. Я запитую: «Хто заступиться за мого земляка? Чому так безсовісно та безкарно порушуються його національні права? Як йому, першокурсникові, їх відстоювати? Може, страйкувати чи пікетувати? Може, звернутися до міністра освіти? Але ж кажуть, що міністра освіти Віктор Ющенко призначить за квотою вашої партії. Ось вам і зачароване коло, ось вона, безвихідь... Якщо йти за логікою запропонованого вами законопроекту, то українці сходу й півдня України ніколи вже не повернуться до своєї мови та своїх національних витоків, а Україною там, вибачте, і не пахнутиме. А мине час, і за українське слово там українців битимуть, як нині в Мінську б’ють білорусів за білоруську мову, яка стала ознакою та зброєю опозиціонерів. Адже там на публічно білоруськомовних дивляться як на національних зрадників».
Юрій ГНАТКЕВИЧ, голова Київського благодійного фонду ім. Олекси Гірника «Українським дітям – українське слово». Iз відкритого листа Олександру Морозу з приводу пропозиції законодавчо закріпити рівність російської та української мов «Народна газета». № 4 за 27.01—2.02 2005 р.
