Різноманітні обговорення проблем дітей звичайно влаштовують дорослі. І дорослі ж беруть у них участь — виступають, підбивають підсумки, вирішують, що ж необхідно їхнім синам і дочкам для повного щастя в цьому житті. Діти ж подумали, що така практика є не дуже успішною, і... взялися за ведення своїх справ особисто. Сьогодні закінчується всеукраїнський дитячий форум «Держава, яка чує дітей», який було організовано на базі Київського ліцею №100 «Поділ» безпосередньо радою учнівського самоврядування ліцею. Привід для зборів — 15-та річниця прийняття Конвенції ООН про права дитини, мета — нагадати державі про існування дітей і їхніх прав, а також скласти лист Президентові і майбутньому Кабінету Міністрів щодо реалізації «дитячих» програм.
Не обійшлося, звичайно, на форумі і без дорослих. По- перше, організувати його дітям допомагала адміністрація ліцею і громадська організація Центр розвитку демократії. По-друге, на відкриття заходу приїхала безліч чиновників, присутність яких відразу перетворила загалом абсолютно аполітичний захід на мітинг. Прийшов глава опікунської ради ліцею Анатолій Кінах, який запевнив, що саме зараз, коли Україна витримала такий серйозний іспит і має можливість жити чесно, у нас є всі шанси якісно змінити ставлення до дитини. Народний депутат Лілія Григорович принесла в жовтогарячій течці привітання від Віктора Ющенка. «Буду радий отримати від вас пропозиції щодо реалізації державних програм захисту та підтримки дітей. Обіцяю — їх буде враховано новим урядом», — повідомлялося в посланні. В.о. міністра освіти Василь Кремень запевнив, що з таким новонабутим Президентом політику «дитиноцентризму» Україні забезпечено.
Отже, країна живе очікуваннями загального блага. Але, безсумнівно, очікування всіх вчених мужiв разом узяті не такі цікаві, як очікування дитячі, і саме до дітей «День» звернувся із запитанням «Що б ви хотіли змінити у своїй країні?». Щоправда, відповіді респондентів виявилися значно дорослішими за них самих.
Наприклад, насамперед школярі взялися міркувати про бюджет. «Потрібно прийняти новий бюджет із певними поправками, зокрема необхідно виділити гроші на дитячі програми, харчування в школі, обладнання сільських шкіл, комп’ютеризацію, — переконаний учень 11-го класу, президент ради учнівського самоврядування ліцею №100 Олександр Заєма, — Дуже б хотілося, щоб зникла сама собою проблема дітей вулиці. Потрібно змінювати законодавство, систему правосуддя — частіше за все діти потрапляють на вулицю з виправних колоній, які насправді не виправляють, а псують дітей».
І все ж, більшість побажань пов’язано саме зі школою: «Я б провів невелику реформу в школі з метою налагодження взаємовідносин між учнями та вчителями, — говорить учень 11-го класу Артем Білоус, — Щоб дитина могла підійти до вчителя, розповісти йому про свої проблеми, отримати пораду. Цього неможливо досягнути, коли в класі сидить по 40 учнів. Діти страждають від браку уваги, і замикаються в собі». «Далеко не всі діти мають можливість розвиватися як особистість, — вторує учениця 11-го класу, президент подільського самоврядування міста Києва Катерина Сидорус, — Підлітки завжди потрапляють під вплив — добрий чи поганий, і завдання навчального закладу — організувати дитині якраз хороший вплив. Це можуть бути різноманітні гуртки, де дитина розвивається, самоврядування, яке втягує в роботу».
«Проблемою часто стає впевненість дорослих у тому, що вони все знають, а дитина не має права на власну думку. Часто діти самі не бажають захищати свої права, вважаючи, що дорослі мають право вирішувати все за них. Такий собі тоталітаризм у рамках однієї родини», — розповідає учень 11-го класу гуманітарної гімназії №5 м. Коростишева Володимир Кочин. «Часто діти не знають своїх прав. Не знають прав дітей і дорослі, які не виконують своїх обов’язків з охорони цих прав, — говорить учениця 11-го класу гуманітарної гімназії №23 м. Житомира Юлія Семеній.
Отже, проблем у дітей вистачає, і вони чекають їх вирішення. Зрозуміло, що хочуть діти і демократії, і незалежності, але все ж таки, як показало спілкування, головним бажанням для старшокласників сьогодні є саме можливість дістати якісну та безкоштовну освіту. Меншим же дітям, поки що, потрібна лише увага. Не так уже й багато!
