Завершається цикл зимових свят, коріння яких сягає сивої давнини, ще дохристиянського періоду, коли головним календарем і богом нашого народу було життєдайне сонце — Ярило. Не дарма великі християнські свята пов’язані з сонячним циклом. Згадаємо, що день Великодня завжди йде за днем весняного рівнодення, а Різдво співпадає з «поворотом» Сонця на літо. Зимові свята — то яскрава череда світлих радісних днів: Новий рік, Різдво, святий Василій Великий або ж старий Новий рік. А завершуються вони Хрещенням. Цей зимовий відтинок часу завжди наповнений побожними молитвами, старовинними народними звичаями, колядками та щедрівками, піснями, жартами, а також — смачними ритуальними стравами, рецепти яких передаються жінками із покоління в покоління. До яскравих святкових кольорів зимових свят цього року додався ще один — помаранчевий.
Вчора, через 12 днів після Різдва, східні християни відзначали дуже велике свято, яке має кілька назв — Хрещення, Богоявлення, а ще — Водохреща. Богословським змістом свята є важлива подія священної християнської історії, що описана в Новому Завіті.
До свого хрещення Ісус Христос майже 30 років жив у Галілеї у повній безвісності. Період його земного життя від народження (Різдва) до Хрещення мало описаний у Святому Письмі. Але приблизно 26 року н.е. у Палестині почав проповідувати Іван Хреститель, або Предтеча («той, хто передує Христу»). Він закликав людей покаятись у гріхах та приготуватися до приходу Помазаника Божого, тобто Ісуса Христа. Ті люди, що повірили його проповідям, «хрестилися в Йордані, сповідаючи гріхи свої».
І ось одного дня нікому не відомий тоді Ісус «прийшов з Галілеї до Івана, щоб хреститися від нього». Місцем хрещення Ісуса вважається східний берег ріки Йордан, недалеко від її впадіння у Мертве море. Про чудо Богоявлення (грецькою мовою «Єпіфанія») євангеліст Матвій розповідає так: «І, охрестившись, Ісус вийшов із води; і ось відкрилось Йому небо, і Він побачив Духа Божого, що спускався, як голуб, і злинув на Нього. І голос iз неба промовив: «Це Син Мій Улюблений, котрого Я вподобав». Саме таким чином людям вперше з’явилася свята Трійця у трьох лицях (іпостасях) — Ісус Христос, який щойно хрестився, Бог Дух у вигляді голуба, та Бог Отець, голос якого засвідчив людям, що Ісус є його сином. Хрещення стало переломним моментом у житті Ісуса — після цього розпочалося його земне служіння, тобто проповідь нового Закону життя, звершення чудес, зцілення хворих та воскресіння мертвих. А через три роки Ісус Христос із Назарету помер мученицькою смертю на хресті й через три дні воскреснув.
У перші віки Християнства день Хрещення називали також святом Світла, Просвіти, які приніс на землю Ісус. Подія хрещення Ісуса стала основою Таїнства хрещення, яке замінило юдейські обряди і яке практикує сьогодні більшість християнських церков. Хрещення вважається другим народженням людини — не просто як людини, але і як християнина. Згідно з церковними догматами, хрещення очищає кожного від першородного гріха, успадкованого від Адама та Єви, і тим самим відкриває дорогу до праведного життя і можливого спасіння. У старі часи хрестили виключно дорослих людей і тільки способом триразового занурення у воду. Для цього біля храмів існували спеціальні басейни. Як відомо, київський князь Володимир скористався для хрещення киян надзвичайною купіллю — Дніпром. Подібні хрещення дорослих (протестантів) можна спостерігати влітку на берегах Дніпра і сьогодні.
У цей день освячують воду в церкві, а після святкової літургії відбувається урочистий хресний хід для освячення води криниць, колодязів, озер, річок. Місце, де відбувається обряд освячення, називають «Йорданню»; раніше (коли були нормальні зими) тут робили з льоду великі хрести та інші споруди, які фарбували буряковим соком. Вода, освячена біля церкви, вважається цілющою і зберігається у домівках протягом року. Нею лікують хворих, кроплять хату, клуню тощо. Церква використовує свячену воду для освячення храмів та інших будівель, для кроплення віруючих. Є ще один веселий звичай — у день Водохреща, навіть у лютий мороз, традиційно купаються в ополонках на річках та озерах численні «моржі»,— це одна із народних ознак свята.
