Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

18 січня, 2005 - 00:00

18 січня

Народилася цікава ідея. Нова. Неординарна. Розповідаю, шукаю однодумців. У одних відразу загоряються очі, у половини, правда, через деякий час, після перших труднощів іскорки тухнуть; до інших зовсім не достукатись. Треті наче і співпереживають, але допомогти нічим не можуть. Багато просто зневірились.

Відмахуються — не допоможе нічого. І де б ми зараз були, якби не вони, оптимісти. Борці, які вірять до останнього, наче діти. Надіються на чудо і на себе. Мало їх. Помиляються. Спотикаються і падають. А піднімаються, іноді під смішок загалу, уже не всі.

Чого ви боїтеся? Що вам скажуть ні? Що розіб’ють якусь мрію реальністю? Не бійтеся. Підніматися тяжко, іноді соромно, але падає той, хто йде, а хто йде, той приходить до цілі.

Наталя КОВАЛЬ
Газета: