У різдвяні дні цього року вперше в Україні відбулася панахида, присвячена пам’яті видатного помолога Льва Платоновича Симиренка. 85 років тому саме в різдвяний вечір у своєму будинку у фамільному маєтку Млієво вченого було вбито агентами спецслужб. Відтоді пам’ять видатного біолога України жодного разу не вшановувалася гідно…
Панахида, зокрема в Криму, відбулася з ініціативи Кримського відділення наукового товариства імені Шевченка, товариства вчених «Крим з Україною», за підтримки об’єднання «За Україну! За Ющенка!». Панахиду з великим зібранням народу проведено в кафедральному соборі УПЦ КП Рівноапостольних князів Володимира й Ольги. За даними академіка Української екологічної академії кримського симиренкознавця Петра Вольвача, такі ж панахиди відбулися у фамільній Святотроїцькій церкві сімейства Симиренків у Млієві, а також у Городищі Черкаської області. Кримські вчені збираються звернутися до патріарха всієї України Філарета з ініціативою зробити панахиди пам’яті вченого щорічною обов’язковою частиною Різдвяних свят у місцях, пов’язаних із його діяльністю як в Україні, так і в Росії, в тому числі в Москві та в Сибіру.
Панахиду в Сімферопольському кафедральному соборі Рівноапостольних князів Володимира й Ольги згідно з церковними канонами провів владика Сімферопольський і Кримський УПЦ КП Климент. Він промовив також вступне слово про роль Льва Симиренка для української та російської науки, про його діяльність у Криму, де він підготував і опублікував багатотомне дослідження «Кримське промислове плодівництво», вивів сорт яблук Ренет Симиренка, про значення його наукових праць і промислової практики для розвитку садівництва в Європі й Азії. Після панахиди перед тими, що зібралися, виступив кримський симиренкознавець Петро Вольвач, який вручив бібліотеці кафедрального собору два томи своєї книги «Л. П. Симиренко — фундатор українського промислового садівництва», запропонував відзначати пам’ять вченого щорічно.
— Панахида, — сказав «Дню» Петро Вольвач, — була складовою частиною заходів, присвячених 150- річчю від дня народження Льва Симиренка, план яких затверджено Кабінетом Міністрів України.
Разом із тим він зауважує, незважаючи на те, що цей ювілей повинен відзначатися 19 лютого 2005 року, пам’ять вченого увічнено недостатньо і більшість заходів плану ще не виконано. За останні роки український уряд приділяв мало уваги цій важливій не тільки історичній, а й практичній проблемі і у більшості намічених заходів вже закінчився час проведення, хоч для їх реалізації нічого не зроблено. За два роки змінилося чотири голови оргкомітету, останнім із яких був віце-прем’єр Іван Кириленко, але більшість заходів проводилися за ініціативи громадськості і часто без підтримки державних організацій. Кримські члени оргкомітету надіслали листи голові Верховної Ради України Володимиру Литвину, переможцю президентських виборів Віктору Ющенку, голові Верховної Ради Криму Борису Дейчу, в яких просять, незважаючи на брак часу, що залишився, вжити заходів для більш повного увічнення пам’яті Льва Симиренка, який є славою української та російської науки. Так, з усього переліку заходів Кабміну виконано тільки пункти з видання книг. У Криму перевидано перший том «Кримського промислового плодівництва» і готується до видання другий том цього дослідження, який ще ніколи не виходив у світ, ведеться пошук, у тому числі за кордоном, третього тому, який складає «Атлас плодів Криму». Випущено два з намічених трьох томів книги «Л. П. Симиренко — фундатор українського промислового садівництва», готуються матеріали для видання двотомника вибраних статей і наукових праць.
На думку кримських вчених, увічнення пам’яті Льва Симиренка має велике значення для майбутньої України. Тоталітарна комуністична влада всіляко зменшувала значення Льва Симиренка для науки України та Росії і намагалася стерти пам’ять про нього в головах народу, тому треба багато зробити для відновлення його доброго імені. Так, необхідно вирішити питання про включення до бюджету 2005 року коштів на встановлення меморіальних дошок у Криму, на батьківщині Симиренка і в місцях його перебування. Потрібно прийняти рішення про перейменування села Маленького в Криму на Симиренкове, присвоєння імені Льва Симиренка кримській станції садівництва, яка знаходиться в цьому селі, присвоєння імені Симиренка одній із вулиць або площ Сімферополя, вулицям тих міст Криму, де працював Симиренко, зокрема Ялти, Алушти, Гурзуфа, Білогорська. Все це передбачено урядовим планом, але не виконано чиновниками. Час також розпочати підготовку до встановлення пам’ятника Льву Платоновичу в Сімферополі. Не здійснено реконструкцію будинку-музею Льва Симиренка в Млієві, не проведено ремонт фамільної церкви сім’ї вченого, дендрарію, садиби сім’ї Симиренка, не знято документальний фільм про його життя.
Петро Вольвач вважає, що найближчим часом перед Україною встане проблема видання повного зібрання творів Льва Симиренка, що ще і сьогодні складає величезну проблему. Вимагає нового видання і фундаментальна праця вченого «Помологія», видана у спотвореному вигляді. Річ у тому, що видання в галузі помології в кожній країні є справою її міжнародного престижу і славою біологічної науки тієї чи іншої держави. За весь час існування СРСР його енциклопедичне видання в області помології так і не побачило світ, незважаючи на багато спроб вчених підготувати його. Престиж СРСР і його біологічної науки врятував «несподівано знайдений» у Києві 12-томний рукопис Льва Симиренка, який після вбивства вченого замурували в стіні одного з будинків у Києві дочка Тетяна і син Володимир Симиренки, переслідувані владою, завдяки чому він не потрапив до рук спецслужб і не був загублений. Лев Симиренко назвав цю працю всього життя «Українсько-російська помологія» і присвятив його своїй матері, але книгу було видано в трьох томах під назвою «Помологія» і без вказівки присвячення, чим було порушено заповіт вченого. Для помології СРСР ця книга, звичайно, не повна, але вона повністю відображає особливості помології України та європейської частини Росії і повинна бути в майбутньому перевидана під авторською назвою, яка точно відображатиме суть праці вченого.
