Попри те, що офіційно новий президент країни ще не названий, місцева влада в регіонах, населення яких не підтримало Ющенка, починає готуватися до роботи в опозиції. Мабуть, найбільша небезпека цих процесів полягає в тому, що опозиційність формується на регіональних мовних, етнічних і культурних відмінностях. Ситуація посилюється тим, що багато вітчизняних політиків не вбачають різниці між передвиборними політичними технологіями та діями, спрямованими на дезінтеграцію держави. І, мов зі старої комірчини, виповзають ідеї-привиди політики початку 1990-х. Особливо показовий у цьому значенні Крим.
Зітхання полегшення: «Нарешті ці вибори закінчилися!» — перше, що чуєш від кримчан у ці дні. У результаті виборів, у принципі, також ніхто не сумнівався: кримчани підтвердили свій перший вибір — за Віктора Януковича віддали понад 81,25% голосів, при тому, що при голосуванні 21 листопада було 81,99%. Кількість голосів за Віктора Ющенка зросла з 14,59 до 15,43%. У цьому Крим розійшовся з рішенням усього народу України. Проте якби не політики, то населення Криму вже визнало б вибір держави. Природно, що головне запитання після таких складних виборів для кожного регіону полягає в тому, як жити далі, як будувати свої відносини з центром. Нарівні з розмовами політиків про «трагічний розкол країни» багато кримчан погоджуються з тим, що в Україні сьогодні розколу не існує, а існує типова післявиборна ситуація, в якій на фінішну пряму вийдуть два приблизно рівні загальнонаціональні лідери, і голоси в таких випадках неминуче розділяються приблизно порівну. Головне тепер — як безболіснiше подолати цей післявиборний синдром: із миром, як мають намір зробити це, наприклад, в Одесі, або загострити конфлікт двох електоратів і політичних груп? Після голосування 21 листопада реакцією на його фальсифіковані підсумки стало народне повстання на Майдані, з одного боку, та повстання чиновників, з іншого боку, що перетворилося в гіпотетичне створення «ПіСУАРу».Такі ініціатори цього заходу, як пан Кушнарьов, дають свідчення в прокуратурі. Природно, що й збори в Сєверодонецьку, і Харків, і автономістський рух із метою протистояти народним заворушенням, із погляду сьогодення — непробачна емоційна реакція політиків, які купилися на «добрі» поради. Сьогодні, коли офіційні підсумки переголосування ще не оголошені, але його попередні результати не викликають сумніву та фактично визнані міжнародною спільнотою, для партій, окремих політиків важливо вибудувати безпомилкову лінію поведінки, щоб потім усе обійшлося без прокуратур і розкаяння. Глава кримського уряду й один із лідерів НДП Сергій Куніцин, пояснюючи свої післявиборні кроки, сказав об’єктивно правильну річ: «Влада, яка спирається на думку народу, непереможна!». Ось тільки сьогодні ще існує вибір: на думку якого народу сьогодні спиратися — українського загалом, що шляхом народного повстання усунув фальсифікації? Чи так званого «кримського народу», що має діаметрально протилежну думку? Природно, це залежить від того, яку позицію займає політик — загальнодержавну чи регіональну…
Можна сказати, що в Криму зараз поки що є лише поспішні емоційні відповіді на ці запитання, але й вони підтверджують складність ситуації. Багато національних об’єднань, насамперед кримські татари, українські національно-культурні та політичні формування задоволені результатом виборів і підтримують його. Але, наприклад, голова Російської громади Криму Сергій Цеков говорить, що «перемога Ющенка в третьому турі президентських виборів забезпечена серйозними порушеннями Конституції та законів України. Він вважає, що «жителі півострова не визнають їхніх (виборів) результатів», бо «в нас була штучно «скорочена явка» виборців на дільниці, кримчанам насилу давалося голосування». Крім того, він нагадав про брак бюлетенів на дільницях. На його думку, «Ющенко не отримав безумовної перемоги, тому від штабу Януковича подаватимуть судові позови, й, на мій погляд, це правильно», — зазначив він.
Як і слід було чекати, не прийняв результатів переголосування та б’є на сполох і народний депутат, лідер Компартії Криму Леонід Грач. Уже ввечері 27 грудня він на нервовій, майже істеричній ноті виступив по кримському телебаченню зі спеціальним «звітом», у якому висловив побоювання, що «Україну чекає доля Югославії», що «скоро НАТО вже буде тут», і запропонував кримчанам «об’єднуватися навколо мене (тобто нього. — Авт. ), щоб протистояти цьому». Він запропонував саме ті заходи, які... можуть і ускладнити життя автономії, — «взяти» право на залишення 100 відсотків податків у Криму, право на міжнародну економічну співпрацю, проти якої, власне, ніхто ніколи і не заперечував у Києві, а також «зберемо нерви в кулак — і ми матимемо повноваження, відвойовані вдруге в ці дні». Крім того, Леонід Грач закликав зібрати три мільйони підписів за проведення всеукраїнського референдуму, на який запропонував винести «два питання». Перше він назвав: «Про підтвердження угоди про вступ України до Єдиного економічного простору та братський союз із Білоруссю й Росією», а друге, очевидно, через хвилювання забув. Спостерігачі припускають, що, можливо, він мав на увазі питання про статус російської мови. Крім того, він сказав, що треба «створити в кримському кишлаку об’єднання всіх, хто не погоджується з цим вибором народу»…
Набагато обережнішою була реакція глави кримського парламенту Бориса Дейча. У заяві, поширеній прес- службою, він сказав, що «на минулих виборах кримчани голосували не стільки за конкретного кандидата, скільки за те майбутнє, якого вони хочуть». У прямому ефірі радіостанції Транс-М-Радіо він заявив: «Хоч якими б були результати переголосування другого туру виборів президента України, треба визнати та поважати волю виборців».
Глава парламенту автономії прокоментував також інформацію, що з’явилася в ЗМІ, про нібито неминучі кадрові перестановки в зв’язку з результатами виборів президента країни. У зв’язку з цим спікер застеріг охочих «приміряти на себе посадовий кашкет», щоб не опинитися в смішній ситуації, коли їхні послуги не знадобляться жодній із сторін. Кажучи про плани на майбутнє, Борис Дейч сказав, що насамперед «треба займатися справою. Треба працювати». Зі слів Бориса Дейча, сьогодні така робота полягає в прийнятті бюджету АРК на 2005 рік. Це питання й розглядатимуть на позачерговій сесії Верховної Ради Криму 29 грудня.
Разом із тим вельми сумнівно, що ця позачергова сесія, спішно скликана в переддень Нового року, обмежиться бюджетом. Адже ще на минулій сесії кілька днів тому в складі депутатів уже сформована група, що підтримує обрання президентом країни Віктора Ющенка. І хоча не позбавлена резону думка про те, що групу створено похапцем і поспішати не вартувало, адже, спершу подавши заяви, кілька депутатів уже заявили про свій вихід із групи, — вони ж не знали її цілей, — але це свідчить, що в глибині кримського парламенту починаються складні процеси. Принаймні ніхто не сумнівається, що не пізніше січня 2005 року і в кримському парламенті буде сформована фракція, що підтримує вибір українського народу.
З іншого боку, почалося також групування й тих політичних сил, які орієнтуються на вибір не України, а Криму. Уже 27 грудня оприлюднена спеціальна заява КРО НДП, яку підписав Сергій Куніцин, в якій йдеться про створення на базі коаліції «Крим за Януковича» нової коаліції політичних сил «Народний вибір». І хоча в ній зазначалося, що «незалежно від персоналій (В. Янукович або В. Ющенко) величезна більшість жителів автономії віддала свої голоси за статус російської мови, за подвійне громадянство, за соціально-орієнтовану економіку й економічну автономію, за самостійну геополітичну стратегію розвитку Криму (?! — Ред. ), зокрема ефективна співпраця з Росією, Білоруссю, регіонами України, причорноморськими країнами, розширення та розвиток прав органів місцевого самоврядування, за нову взаємодію між суспільством і владою тощо», проте зрозуміло, що коаліція орієнтується на вибір не зовсім українського, а такого собі «кримського» народу. На недавній прес-конференції оголошено, що засновницька конференція коаліції «Народний вибір» призначена на 15 січня 2005 року.
Поки що невідомо, чи не спіткає цю ідею доля ПіСУАРа, і чи доживе вона до 15 січня. Але загалом політичне значення процесу, що розпочався в Криму, полягає в тому, що кримська влада готується до роботи в опозиції до Ющенка. Практично кілька кримських відділень партій уже почали реалізовувати спонтанну ідею Леоніда Грача «створити в кримському кишлаку об’єднання всіх, хто не погоджується з цим вибором народу». На прес-конференції 27 грудня ініціатори «Народної коаліції» заявили, що в цій справі «перші особи автономії спиратимуться на настрої більшості кримчан, які підтримали Януковича». Більше того, ситуація в Криму для організації такого опозиційного руху сприятливіша, ніж на сході України. Річ у тому, що, як сказав Сергій Куніцин, «голови всіх регіонів, крім Криму, призначає президент. А на півострові ситуація інша: «Президент дає лише згоду парламенту автономії на призначення або зняття керівника уряду. І глава парламенту також не призначається указом президента». Тому «ми не битимемося за свої кабінети, ми з допомогою наших конституційних прав займатимемо дуже жорстку політичну позицію. Не тільки щодо особистого майбутнього, але щодо всієї нашої команди. Це стосується голів адміністрацій, депутатів, представників політичних партій. Тому що ми дотримуватимемося думки більшості кримчан», — заявив Куніцин. Крім того, Сергій Куніцин висловив думку, що за рік новий президент зіткнеться з дуже важко вирішуваними економічними проблемами. Це може відвернути його від затвердження своїх кадрів на півострові. «Економіка ще не дала своєї відповіді політиці, — каже прем’єр. — Вона це зробить через два-три місяці. Я не беруся прогнозувати подальший розвиток подій. Але думаю, що це буде важкий багаж для нового президента». Своє ставлення до нової витівки Леоніда Грача поки що не висловив Борис Дейч, поміркованість й обачність якого вберігала політиків півострова від небезпечних політичних кроків. Цілком імовірно, що політичні процеси підуть таким шляхом, — якщо, наприклад, нова опозиція не досягне жодних успіхів у Верховному Суді України! — він може й не підтримати цей «кримський заколот». І тоді без участі спікера його ініціаторам важко буде реалізувати хоч одну зі своїх ідей.
Можливо, «заколот» — це спосіб випущення пари, накопиченої в Криму на хвилі протестів проти «націоналіста Ющенка». Цілком можливо, що після кількох тижнів протестів Крим прийме його цілком миролюбно. А нова опозиція, безсумнівно, ще муситиме довести спроможність своїх претензій на це звання, адже в кожному такому випадку ситуація складається так, що ефективною й успішною опозицією можуть бути тільки політичні об’єднання, що довели свою компетентність, обгрунтованість своїх претензій на майбутню владу. Як правило, реальна опозиція не створюється на другий день після виборів на базі тих структур, які щойно програли вибори через свою слабкість. Вона формується протягом тривалішого часу і на базі структур, які повинні перевершувати владу за організованістю та компетентністю. Чи так у нашому випадку? Багато сумніваються в цьому…
Складність, звісно, і в тому, що опозиція формуватиметься не тільки на кримській землі, а й у складному геополітичному багатокутнику, де є також і Севастополь, влада якого, очевидно, також не насмілиться не підтримати вибір «севастопольського народу», що відчуває вплив політичних кіл декількох країн. Напевно, крім політичних, економічних, законодавчих й організаційних, знадобляться і складні дипломатичні зусилля, щоб Крим і «нова опозиція» не стали центром нестабільності для України.
