Мабуть, найприємнішою новиною минулого телетижня став успіх Віталія Кличка та визнання футбольних талантів Андрія Шевченка. Бій Кличка з Вільямсом «1+1» показав кілька разів — щоб усі охочі змогли насолодитися перемогою боксера-патріота. І там все ж таки було на що подивитися! Непробивний і масивний Вільямс неодноразово «цілував» килим рингу і все ж тримався майже вісім раундів. Вийшов дуже видовищний і захоплюючий бій. Трибуни шаленіли, телеглядачі були в захваті. Андрій Шевченко, приймаючи «Золотий м’яч», також сказав, що присвячує нагороду українському народу та пишається тим, що він українець. Ну ось, ми й дожили до того, про що мріяли. Ми вже не вишукуємо, чим би нам пишатися, та не соромимося вимовляти те, що ще кілька років тому назвали би дуже пафосним або навіть нещирим. Загалом, ростемо над собою!
А основною політичною темою для обговорення стала політична реформа, прийняттю якої присвятили свій дорогоцінний час усі вітчизняні телеканали. Практично весь тиждень у різних студіях з’ясовували: хто виграв у зв’язку з цим, хто програв, що буде далі, навіщо та кому політреформа взагалі була потрібна. Найпоширеніша думка полягала в тому, що вона дозволила «врегулювати» політичну кризу. На ICTV у «Докладно з Дмитром Кисельовим» про це говорили представник парламентаріїв-соціалістів, «регіональник» і депутат із групи «Союз». Крім політреформи зачепили перспективи парламентської більшості, пригадали про дефіцит у нашому суспільстві політичної культури, обговорили висловлену одним із учасників програми думку про те, що «для того, щоб у парламенті була ефективна більшість, парламентаріям треба бути в стані стресу». А загалом, політики вважають, що лозунг «Уся влада радам» актуальний як ніколи.
Проте складається враження, що телеглядачі трохи втомилися від політичних розмов, і програмні директори телеканалів це відчули, а тому спробували «наситити» свій ефірний час старими, добрими комедійними фільмами про вічне та високе. А фантаст Сергій Лук’яненко, автор культового тепер «Нічного дозору» в «Майстер-класі» (Тоніс) узагалі заявив, що до останнього часу в телеінформпросторі єдиним позитивом була лише реклама, тому що «там люди говорять одне одному добрі слова, батьки обіймають дітей і всі усміхаються». На його переконання, фантастичні фільми (або серіали, тому що, наприклад, той самий «Нічний дозор» спочатку планувався як телесеріал із бюджетом усього в 50 тисяч доларів) «повертають людям мрію», оскільки «фантастика — це мрія». В чомусь він має слушність.
А в «Документі» Юрія Макарова («1+1») шукали джерела сепаратизму. Не в нас, а взагалі. Із ним разом у «обличчя сепаратизму» вдивлялися іспанський культуролог, російський політолог і вітчизняний юрист-міжнародник. Говорили про різницю між національно-визвольною боротьбою та сепаратизмом на прикладі іспанських басків, давній канадський економічний «сепаратний сплеск» і позитивний швейцарський досвід. Він якраз і полягає в тому, що за всіх наявних передумов (багатомовність, різнорелігійність тощо) проявів сепаратизму немає. Хоч і особливої об’єднуючої національної ідеї немає також. Основна швейцарська ідея полягає в добробуті для кожного та незалежності від сусідів. А причиною стабільності є реальне самоврядування, на яке не робить замаху центральна влада. Це дещо суперечить думці московського політолога, який вважає, що «сепаратизм починається зі слабкості центру».
Чергове, цього разу історико-політичне розслідування творці «Подвійного доказу» («1+1») присвятили революційним українським подіям. Із огляду на те, що основними учасниками програми стали Юлія Тимошенко й Тарас Чорновіл, можна було чекати якщо не суперспалаху емоцій, то відчутного напруження пристрастей та непередбачуваних висловлювань. Але «рингу» між політичними опонентами не вийшло. Чорновіл наговорив купу чергових нісенітниць, Тимошенко майже ласкаво та по-материнськи намагалася його надоумити. Пригадали й одіозного Гліба Павловського, процитувавши його скаргу на те, що українській революції просто вчасно «не дали по пиці». Михайло Погребинський, який, схоже, звикає до ролі опозиційного політолога, перебуваючи у сусідній студії, назвав це цитування, а не саму заяву свого російського колеги, хамством. Таке ось незвичайне сприйняття. Напевно, всі просто втомилися від тривалих виборів...
