Нинішні події в Україні викликають у мене депресію. Все у нас не як в інших людей. І так звана «революція» у Києві, й дії парламенту, і поведінка опозиційних лідерів. Вітчизняні політологи порівнюють останні події в Україні з «оксамитовою революцією» в Празі й навіть називають їх прекрасними. Але прекрасною буває тільки боротьба за прекрасну ідею. Празька революція була боротьбою за демократію і тому була прекрасною. А яка ж ідея в української «революції»?
Лозунг «боротьби з бандитською владою» став головною ідеєю «революційних» подій в Україні. Цей лозунг вражає своєю брехливістю, його висувають люди, які багато років перебували у верхніх ешелонах влади, сприяючи зубожінню народу і розкраданню національних багатств країни. Революційні «вожді», м’яко кажучи, нічим не кращі за представників чинної влади. Але саме прагнення влади є єдиною рушійною силою нашої «революції».
«Революційні» події чудово організовані. За своєю суттю вони є залученням народних мас, особливо значної частини молоді, в номенклатурне розбирання. Залучення в «революцію» досягається шляхом пропаганди ненависті до влади та підкупу.
І мало хто задумується: а що ж буде з нашою країною у разі перемоги «революції»? На мій погляд, нас чекає, по-перше, поглиблення духовної кризи українського суспільства. Ця криза полягає передусім у розколі України. Ті виборці, які голосували за Віктора Януковича, не сприймають ідеології ненависті до влади, культу особистості Віктора Ющенка і методів політичної боротьби, які використовує радикальна опозиція. Коли чад «революції» пройде, тоді багато прихильників В. Ющенка зрозуміють, що їх «кинули». По-друге, в країні вибухне жорстока економічна криза. І, по- третє, не треба чекати зростання демократії в Україні. На ненависті та брехні демократія не виростає.
Таким чином, «революція» в Україні жодною мірою не схожа на «оксамитову» революцію 1989 року в Празі.
