Президентські вибори в Україні фактично розкололи країну на два табори. Сталося те, що і передбачали як міжнародні спостерігачі, так і політтехнологи, які працюють в Україні. Два головних кандидати — Віктор Ющенко та Віктор Янукович — боролися грамотно і в результаті набрали практично рівну кількість голосів. Інші кандидати зіграли роль політичних статистів.
Уже вирішено, що на Україну чекає другий тур президентських виборів. І в цій ситуації обидва кандидати мають знайти рішення, що дозволяють залучити на свій бік електорат Олександра Мороза та Петра Симоненка, які посіли третє та четверте місця. Об’єктивно начебто більше шансів перемогти на виборах залишається в Януковича. Тому що йому легше мобілізувати лівий електорат — комуністів, багато з яких 31 жовтня не пішли на вибори. Ющенко зараз дійшов до меж того, що міг отримати на свою підтримку. Результат (близько 40%), звісно, дуже хороший. Але його для перемоги 21 листопада може й не вистачити. Все залежатиме від того, кому віддадуть свої голоси прибічники лідерів соціалістів і комуністів. Що стосується електорату Олександра Мороза, який закінчив президентські перегони на третьому місці, то, швидше за все, половина його прибічників проголосує за Ющенка, половина — за Януковича. Ті, хто проголосував за лідера комуністів Петра Симоненка, який виявився четвертим, виберуть Януковича, але ніяк не Ющенка. Усе це, звісно, робить позиції Віктора Януковича у другому турі переважнішими. Тут психологічно дуже важливо, що в Януковича після 31 жовтня хоча б на неповний відсоток, але більше, ніж у Ющенка. Кандидат від влади зміг, таким чином, у першому турі обійти свого суперника, причому власними силами, без підтримки лівого електорату.
Якщо 21 листопада переможе Янукович, то Захід тимчасово з прикрістю відвернеться від Києва, а Україна ображено відвернеться від Заходу — через те, як західні країни «просуватимуть» кандидатуру Віктора Ющенка. Але й тут залишається запитання: наскільки тісно Янукович співпрацюватиме з Росією? Адже сьогодні багато аналітиків, у тому числі й у Москві, вважають — щойно Янукович стане президентом, він одразу ж, подібно до Кучми 1994 року, відвернеться від Росії. Звісно, Януковичу це буде зробити набагато складніше, ніж його попереднику. Москва вимагатиме, щоб Україна заплатила за підтримку, яку вона надала Януковичу. Це виразиться в тому, що Росія, крім побудови спільного економічного простору, буде чимдалі більше заманювати Україну до спільного оборонного простору. Парадокс ситуації полягає в тому, що, підтримуючи Ющенка, Захід сам штовхатиме Януковича в обійми Росії.
Взагалі поведінка Росії та Заходу в ситуації, що склалася, зараз буде важливою. Після виборів в Америці в американців — їхніх стратегічних центрів, ЗМІ та фондів — розв’яжуться руки, і вони стануть пильніше стежити за виборами в Україні. Хоча ніде не сказано, що новообраний президент Джордж Буш серйозно протидіятиме Януковичу, ставленику Леоніда Кучми. Адже саме Кучма з Януковичем відправили український батальйон до Іраку, в той час як Ющенко дуже стримано сприйняв американську війну в цьому регіоні. Але в принципі Америка підтримуватиме Ющенка, який набагато ближчий Заходу. Прихід до влади Ющенка знову наблизить Україну до НАТО.
Можна очікувати активізації на українському напрямі й Європейського Союзу. На перший план вийдуть міркування стратегічного сусідства, ЄС почне активно надолужувати згаяне. І це може спрацювати. Тим більше, що сусіди України — і поляки, і угорці, і чехи, які отримали місця в європейському уряді, — можуть активніше підключитися до виборного процесу в сусідній країні. Усе це гратиме на Ющенка. Зрозуміло, Росія на це реагуватиме болюче, критикуватиме Захід за втручання. Адже через своїх політтехнологів Москва втручається в українські вибори більш явно, ніж це робить Захід.
Нестабільна ситуація може скластися і в самій Україні, особливо на Заході країни, де місцева еліта не прийме Януковича-президента. Непростих процесів однак можна очікувати й у Києві. Столична еліта, яку створив ще Кравчук і яка пережила Кучму, зараз розуміє, що з приходом до влади Януковича її почнуть виганяти з влади. Це стосуватиметься багатьох людей: східна еліта діятиме набагато жорсткіше, ніж колишня влада, — адже Кучма намагався зберігати певний баланс. Справа може дійти до «розправи» над переможеною стороною. Боюся, що ліберально налаштована українська еліта, яка вибудувала суверенну Україну, сприйме прихід до влади східної еліти як революцію, як посягання на незалежність України, на досягнення останніх 13 років. І почне потай чинити опір, що може призвести до дестабілізації ситуації у країні. Принаймні, роздвоєність України, на жаль, поглиблюватиметься незалежно від того, хто переможе на виборах.
Що ж до Віктора Януковича, то він має резерв пенсіонерів. І якщо він зможе ще щось їм пообіцяти, то вони обов’язково прийдуть на другий тур голосування. З іншого боку, і у Віктора Ющенка є невикористаний потенціал. Це близько 7 млн. українських громадян, які проживають за межами України на Заході. Але мобілізувати цих людей і вивести на вибори досить непросто. Ющенко не стане президентом, якщо не зможе завоювати довіру ліберальних сил у східній частині країни. А там, мабуть, побоюються його націоналізму.
У разі, якщо у другому турі виборів перемогу здобуде Віктор Янукович і при цьому буде помітна явна фальсифікація підсумків голосування, на Україну чекає доля Білорусі. Києву доведеться об’єднуватися з Росією та вступати у словесну війну із Заходом. Утім, це буде на руку Москві. Оскільки таку ситуацію заздалегідь спроектували російські політехнологи.
Росія не програє і в тому разі, якщо до влади в Україні прийде Віктор Ющенко. Він не має шансів повторити схему приходу до влади, використану в Грузії Михаїлом Саакашвілі. За Ющенка ніколи не проголосує 90% населення, як це було у Грузії. Якщо Ющенко й переможе, то щонайбільше з результатом 51%. А це означає, що йому доведеться враховувати інтереси так званої східної еліти. Ризикну припустити, що Віктор Ющенко буде досить слабким президентом, на відміну від Януковича, який за своєю натурою явно не підіграватиме західноукраїнській еліті.
