Рівно тиждень тому на 87-му році життя помер президент і засновник Об'єднаних Арабських Еміратів шейх Заїд бен Султан аль-Нахайян. В країні оголошено 40-денний траур, робота офіційних державних установ припинена на 8 днів.
Обов'язки президента ОАЕ тимчасово виконуватиме правитель емірату Дубай Мактум аль-Мактум. Новим президентом Об'єднаних Арабських Еміратів буде обраний старший син колишнього президента ОАЕ шейх Халіфа бен Заїд аль-Нахайян. 86-річного шейха Заїда називали «політичним старійшиною планети». За політичним довголіттям він поступався лише Фіделю Кастро, але за віком безсумнівно був найстаршим серед глав держав усього світу. Шейх Заїд обіймав посаду президента ОАЕ протягом майже 33 років. Популярність йому принесла перша обійнята ним адміністративна посада. Одержавши в 1949 році повноваження намісника в місті Аль-Айн в оазисі Аль-Бураймі, на який у той час претендували Саудівська Аравія і Султанат Оман, він сприяв підйому господарства міста.
На фоні благоденства Аль-Айна життя емірату в цілому залишалося незмінно бідним, незважаючи на виявлені в його надрах у 1958 році величезні запаси нафти. Консервативний правитель Абу-Дабі не зумів використати належним чином нафтові багатства, і в серпні 1966 року шейхи сімейних кланів племені бані-яс не без участі британської адміністрації висловилися за те, щоб емірат очолив шейх Заїд.
1966 рік — одна з пам'ятних дат у відродженні «перлистого берега», що став нафтовим. Промисел перлів давав у скарбницю емірату 25 тис. фунтів стерлінгів на рік, нафта ж принесла мільярди, і під керівництвом шейха Заїда емірат вступив у епоху стрімкого, триваючого дотепер економічного зростання. Підтверджені запаси нафти в ОАЕ на кінець 90-х рр. складали до 100 млрд. бар. (15,9 млрд. кубометрів). За цим показником ОАЕ — на четвертому місці у світі (після Саудівської Аравії, Іраку та Ірану), що становить майже 16% всіх нафтових запасів країн ОПЕК і 9,7% світових. Понад 90% всіх покладів нафти ОАЕ — в еміраті Абу-Дабі.
Згодом Шейх Заїд бен Султан аль-Нахайян, який виявив себе як твердий прихильник єдності, послідовний реформатор, щедрий і турботливий правитель, був обраний президентом федерації одностайно. Під керівництвом шейха Заїда ОАЕ зробили величезний шлях від племінного ладу, що не виключав рабовласництва, до своєрідної капіталістичної формації. У країні, що формально має президентське правління з п'ятирічним терміном повноважень, шейх Заїд бен Султан аль-Нахайян залишався незмінним главою держави 33 роки. 2 грудня 2001 він був переобраний президентом ОАЕ всьоме.
ОАЕ — монархічна федерація. Кожен емірат, що входить до її складу, представляє собою абсолютну монархію і зберігає значну самостійність. Діяльність політичних партій і організацій заборонена. Поряд з цим у країні існують жіночі, благодійні та інші громадські організації, творчі спілки і товариства. Вищим законодавчим органом є Верховна рада правителів еміратів, а парламент — Федеральна національна рада ОАЕ — консультативним органом у складі 40 представників, які призначаються правителями еміратів.
Шейх Заїд був рішучим ініціатором використання нафтової зброї в боротьбі за суспільні інтереси. У ході арабо-ізраїльської війни 1973 року глава держави, яка тільки-но стала 132-м членом ООН, заявив, що його народ готовий, як і раніше, харчуватися одними фініками, але не потерпить приниження поразкою. Шейх Заїд оголосив про повне припинення постачань нафти в США й інші країни, які організували повітряний міст на підтримку Ізраїлю.
Стосовно зовнішньополітичних пріоритетів, шейх Заїд не був упевнений ні в щирих намірах США в зоні Затоки, ні в надійності СРСР як стратегічного партнера і союзника. Зокрема, він дорікав Москві в «подвійній грі» одночасно з Абу-Дабі та його сусідами — Іраком та Іраном, що викликало в ОАЕ глибоке розчарування. Згодом була ухвалена концепція переорієнтації на Лондон, з яким у листопаді 1996 року була укладена «історична угода» про спільну оборону і співробітництво, яка надала Лондону можливість повернути втрачений у 1971 році колишній вплив у зоні Затоки. Велика Британія стала найбільшим постачальником озброєння в ОАЕ. Для ОАЕ цей крок був спрямований на зміцнення безпеки держави не стільки силовими, як політичними засобами, враховуючи високу міжнародну вагу Великої Британії.
У порівнянні з позиціями інших арабських країн Перської затоки, позиція ОАЕ щодо іракської проблеми завжди була найбільш толерантною. ОАЕ виступають проти застосування збройної сили та іноземного втручання у внутрішні справи Іраку. 2003 року в посланні саміту Ліги арабських держав шейх Заїд запропонував багдадському керівництву добровільно відмовитися від влади, залишити Ірак в обмін на міжнародні гарантії безпеки, загальну амністію. Шейх Заїд пропонував встановлення контролю ЛАД разом з ООН над Іраком на перехідний період. Однак, як відомо, ця ініціатива не була прийнята ні ЛАД, ні ООН, ні Сполученими Штатами.
Відносини України з ОАЕ розвиваються по висхідній, хоча в системі еміратських зовнішньополітичних пріоритетів Україна поки що посідає незначне місце.
Двосторонній торговельний обіг у 2003 році склав 140,5 млн. доларів (у 1995 — 30 млн. доларів). У сфері зовнішньоторговельних відносин ОАЕ виявляють інтерес до придбання в Україні вантажних морських суден, будівельних матеріалів, хімічної продукції тощо. Сьогодні майже весь експорт України до ОАЕ — це продукція машинобудування, електротехнічне обладнання, чорні метали та вироби з них. В Україну ввозяться текстиль, легкові автомобілі, побутова техніка, продукти харчування та різні товари широкого вжитку. Структури українського ВПК регулярно беруть участь у виставці військової техніки «IDEX» в Абу-Дабі. Хоча сподівання на те, що Україна, співпрацюючи з ОАЕ, могла б вирішити проблему диверсифікації енергоносіїв, не відповідають реаліям.
