Сьогодні виповнюється десять років iз дня виходу в український телеефір інформаційно-аналітичної програми «Післямова» з Олександром Ткаченком у студії. Для вітчизняного телебачення, що народжувалося у той час, «Післямова» стала свого роду першопрохiдником нового українського інформаційного мовлення. Сьогодні усі, хто був причетний до створення «Післямови» і працював у програмі, святкують її ювілей. А «День» поставив кілька запитань автору програми та її беззмінному ведучому, а сьогодні главі правління «Нового каналу» Олександру ТКАЧЕНКУ.
— Незважаючи на те, що «Післямови» уже давно немає в ефірі, багатьма вона все ще сприймається як певний стандарт інформаційно-аналітичних програм. Як ви вважаєте, це пов’язано тільки з тим, що програма була у числі піонерів українського ТБ, чи справа також в особливому відношенні до подачі інформації? Як би ви визначили це відношення?
— «Післямова» кілька років була головною політичною передачею в країні. І не тільки тому, що була піонером. Очевидно, тому багато хто згадує про неї з теплотою. Колеги по цеху оцінюють «Післямову» як явище, і я з ними у цьому визначенні солідарний.
— А як би ви охарактеризували сучасний стан інформаційно-аналітичного мовлення в Україні?
— Мені складно говорити про колег з інших каналів, тому що я сам працюю у цьому полі. Можу тільки сказати, що на «Новому каналі» інформаційно-аналітичних програм немає, і не тільки тому, що формат каналу таких програм не передбачає. Певною мірою це дає відповідь на запитання про моє ставлення до цієї теми.
— Напередодні першого туру президентських виборів ми проводили опитування про те, яким має бути ведучий передвиборних теледебатів? Було згадано і ваше ім’я — як людини, що відчуває глядача... Зрозуміло, що у керівника телеканалу турбот і так вистачає. І все ж — чи не виникало у вас бажання знову спробувати себе у ролі ведучого: якщо не періодичної програми, то хоча б окремих проектів, тих же теледебатів, наприклад (якщо такі, зрозуміло, відбудуться)?
— У мене й досі залишилося бажання робити документальні проекти. Але на практиці я зрозумів, що приділяти багато уваги цій роботі навряд чи зможу. Теледебати — окрема історія. З цього приводу у мене є не тільки журналістська, але і цивільна позиція. Я вважаю, що вони мають бути , і якщо виникне у цьому необхідність, то готовий їх провести.
— А не хотіли б ви відродити «Післямову»?
— Ні. Я вже давно ухвалив рішення про своє ставлення до політичної журналістики. Тому я шукаю реалізацію в інших сферах, пов’язаних iз телебаченням, наприклад — у кіно. А у політичну журналістику я б не хотів повертатися...