Близько п’яти тисяч людей вийшли в понеділок увечері на Жовтневу площу в Мінську з вимогою скасування офіційних результатів парламентських виборів і референдуму, що відбулися напередодні. «Ми не віддамо нашу перемогу!» — скандували учасники демонстрації. Частину демонстрантів побила міліція. Кількадесят активістів руху «Зубр» і «Молодого Фронту» затримали, але потім з’явилася інформація, що їх відпустили на свободу. А міністр внутрішніх справ Білорусі Володимир Наумов взагалі заявив Інтерфаксу, що працівники міліції не здійснили жодного затримання.
Організатори акції заявили, що це тільки початок протистояння режиму. Водночас лідери опозиційних політичних партій, кандидати від яких не пройшли до парламенту, не дуже вірять в успіх таких акцій, зазначає «Хартія’97». Нагадаємо, за офіційними даними, понад 77% виборців висловилися за надання Олександру Лукашенку права втретє брати участь у президентських виборах. За даними ж опитування The Gallup Organization Baltic Surveys «за» проголосували лише 48,4% від загальної кількості виборців, що менше нiж 50%, необхідних для зміни Конституції.
Тим часом у Білорусі затримали і запроторили до слідчого ізолятора Комітету державної безпеки експерта Програми розвитку ООН, громадянина США Іллю Мафтера. Голова КДБ Леонід Єрін заявив, що Мафтера затримали за шахрайство, пов’язане з незаконним використанням стільникового телефонного зв’язку. «Всі інформаційні центри опозиції — це був його (Мафтера) проект, але між тим він не забував класти гроші до своєї кишені», — заявив Єрін. У Мінську також постраждав кореспондент Першого каналу російського телебачення Павло Шеремет. 17 жовтня увечері його побили невідомі і згодом самого затримала міліція «за хуліганство».
Про те, як Білорусь готуватиметься до третього терміну Лукашенка — в коментарях білоруських експертів.
Анатолій ЛЯБЄДЬКА , голова білоруської Об’єднаної громадянської партії:
— Лукашенко виграв підрахунок голосів за референдумом і виборами до палати представників, але не референдум і не вибори. Він отримав результат, але втратив довіру дуже багатьох людей, які досить нейтрально ставилися до того, що відбувається, і були аполітичними. Вибрані Лукашенком методи шокували навіть багатьох його прибічників. Такої фальсифікації Білорусь ще не знала. Це може здатися парадоксальним, але ситуація, що склалася, не робить Лукашенка сильнішим. Величезні порушення й репресії в ході кампанії — ознака ослаблення президента. Найближчим часом я прогнозую подальше закручення гайок. Тільки таким чином можна буде підтримувати систему в тому стані, в якому вона функціонувала останні десять років.
Вважаю, що Росія зробить спробу обміняти визнання підсумків референдуму на певні економічні преференції, передусім йдеться про «Белтрансгаз» та єдиний рубль. Якщо Лукашенко піде на ці поступки Кремлю, стане ще слабшим.
Насправді така ситуація створює непогані перспективи для президентських виборів 2006 року, щоправда, за умови, що нам вдасться змінити правила проведення подібних кампаній. Альтернативний кандидат може перемогти, але якщо підрахунок голосів проведуть так, як цього разу, все залишиться без змін. Вплинути на правила насамперед може тиск зсередини. Для цього є певні передумови. Не варто зараз захоплюватися невеликими вуличними акціями зі звичною кількістю у кілька тисяч осіб. У парламентській кампанії опозиція вибрала правильну стратегію роботи: від дверей до дверей. Багато білорусів уперше побачили в обличчя живого опозиціонера. Люди отримали величезний масив альтернативної інформації, якої вони не мали десять років. Якщо ми збережемо таку стратегію роботи з населенням, то за рахунок залучення більшої кількості прихильників зможемо організувати необхідний тиск суспільства на владу.
Важливим є й зовнішній чинник. Я не маю великих ілюзій, що можливе вироблення єдиних позицій щодо Білорусі Європою, Росією та США, але принаймні за стандартами ОБСЄ при проведенні виборів підхід усіх міжнародних суб’єктів має бути єдиним.
У Білорусі є десятки людей, здатних згуртувати сили, альтернативні Лукашенку. Питання в іншому, як зберегти цю альтернативу. Сьогодні її знищили, як академіка Геннадія Карпенка, викрали й убили, як Віктора Гончара та Юрія Захаренка, втоптали в бруд, як Михайла Чигиря та Михайла Маринича, якого запроторили до в’язниці. Але вважаю, на пострадянському просторі ми досягли найбільшого результату в об’єднанні активної опозиції. Коаліція «П’ятірка плюс» згуртувала всіх: від комуністів до націоналістів. Маємо досвід співпраці, і політичну волю зберегти цю ініціативу з її програмою.
За шкалою цінностей у Білорусі демократія входить до десятки, але явно не до лідируючої трійки. Лукашенко пішов на дуже активний масовий підкуп виборців перед референдумом, дали обіцянки до 1 листопада підняти пенсії, зарплати. Але ціни на комунальні послуги зростають. Люди вже досить насторожено ставляться до обіцянок і навіть до реального, але незначного збільшення зарплат і пенсій, бо вони розуміють, що за цим приходить інфляція та зростання цін. За позитивної міжнародної кон’юнктури — високих цін на нафту, навіть за офіційними даними, понад 40% білоруських підприємств є банкрутами, а на селі ця цифра сягає 70%. Рецептів вирішення цих проблем уряд Лукашенка не пропонує, лише виконуючи функцію пожежників: загорілося — загасили та чекаємо наступного спалахування.
Леонід ЗАЇКО , голова ради Аналітичного центру «Стратегія», Мінськ:
— Судячи з сигналів, що надходять із різних структур влади, можна очікувати досить жорсткого підходу до підприємницьких структур. Йдеться про те, щоб бізнес як такий у Білорусі звести до мінімуму, це вже відчули самі підприємці. Зрозуміло, що зміниться ставлення до Білорусі з боку міжнародних організацій, Європейського Союзу. У СНД, звісно, існує колективний «радянський» підхід до того, що відбувається в Білорусі. Але свою роль відіграють президентські вибори в Україні та подальший курс українського керівництва у відносинах із Росією та Заходом.
Лукашенко вибудував свою програму так, що два роки до виборів не мають принципового значення. Йому не треба боротися за голоси виборців, немає необхідності висувати якийсь новий суспільний проект. Згідно з його проектом, «Білорусь — оптимальна соціально-економічна модель».
Вважаю, що білоруська опозиція не матиме можливості вести нормальну політичну діяльність. Громадянське суспільство в Білорусі вмирає. Зараз практично неможливо працювати неурядовим структурам, дуже складна ситуація з незалежною пресою. Білорусь стала неорадянською країною, яка зараз повторює все, що було й за часів застою, і за часів Сталіна. Триває репродукування системи в регіонах: там «адміністративний захват», захоплення владою на місцях. Вже є місцеві «президенти», які вважають, що мають одноосібну владу.
Лукашенко пообіцяв народу пенсію близько $90, середню зарплату до $250. Поки що, завдяки цінам на нафтопродукти, які виробляє Білорусь, зовнішньоекономічна ситуація складається на користь нинішньої влади. Але до 2005 року навряд чи варто очікувати таких чудес з цінами на нафту, як зараз. За великим рахунком, Лукашенко має дякувати адміністрації Буша за війну в Іраку.
На відміну від Азербайджану Лукашенко ще не має наміру передавати владу своїм дітям, вони поки що не готові. Але посаду президента він практично перетворив на професію «президент». Третій термін для Лукашенка — питання вирішене. І йому, і його опонентам слід замислитися про четвертий- п’ятий. Що тоді скаже суспільство?
