«Наддністрянська Помпея»
На Тернопільщині знайдено найбільше з поселень людей так званої трипільської культури. Понад п’ять тисяч років тому на теренах нинішньої України жило плем’я, яке поклонялося єдиному божеству — сонцю. Доказом того, що ця культура була достатньо розвинута, — унікальні знахідки у печері «Вертеба» Борщівського району. Археологам вдалося знайти тут неушкоджені знаряддя праці, жіночі прикраси, предмети ужиткового мистецтва, зокрема глеки, збани, миски. Усе це, незважаючи на кількатисячний вік, зберегли лабіринти печери.
«Наддністрянською Помпеєю» називають «Вертебу» фахівці. Печеру відкрив власник місцевих земель Адам Потоцький ще у 1823 році. Якось під час полювання в одному ході сховався лис. Пан скликав селян, аби розкопати далі незрозумілі ходи. Так, перед зором сільських «археологів» відкрилися «білі, як борошно, стіни, кераміка «античної доби». Саме так перші фахівці історії й археології назвали пам’ятки невідомої на той час трипільської культури. Загалом у ХIХ— ХХ століттях, коли Тернопільщина перебувала під владою Польщі, до Краківського музею археології було відправлено 40 возів знахідок із «Вертеби».
Директор Борщівського обласного комунального краєзнавчого музею Михайло Сохацький, археолог за фахом, проводячи розкопки, вирішив створити окремий відділ музею — «Печера трипільської культури «Вертеба». Разом з археологами Києва кілька років тривали роботи, аби зробити зручні проходи, знайти й описати речі трипільців. Відтак Михайло Сохацький виготовив діораму перебування трипільців, виставив у лабіринтах печери знайдені предмети, показав місця розкопок. В експозиції виставлено як оригінальні речі, так і копії. Серед експонатів привертає увагу кістяний знак буйвола, символа родючості і сили. Загадкою залишається, чому трипільці облаштувалися у печері. Археологи припускаються думки, що люди деякий час перебували в печері, потім її покидали, через роки знову сюди поверталися. Одна з версій така: трипільці — мирне плем’я, яке, займаючись землеробством, не вміло воювати, ймовірно, у печері вони переховувались від набігів завойовників.
Хоч як би там було, але саме завдяки «Вертебі» сьогодні маємо унікальні пам’ятки трипільської культури. Відомо, що у роки Другої світової війни у печерних лабіринтах, що поблизу села Більче- Золотого, переховувались від нацистів понад 60 євреїв. Усі вони вижили, а згодом допомогли археологам своїми спогадами. Після війни у «Вертебі» містився штаб УПА, тут друкували пропагандистські матеріали (їх знайшли 10 років тому під час першої експедиції). Ще цікаво те, що у минулі століття й десятиліття у «Вертебі» побувало багато відомих людей з Польщі й України. Серед них син відомого українського поета Олександра Олеся — Олег Ольжич. Поет, поціновувач старовини, проводив розкопки і відкрив два культурних пласти. Нині «Вертеба» — єдина у світі печера — археологічний музей. Протяжність її ходів — вісім кілометрів.
Довгий час Вертеба була закрита — унікальну печеру боронили від «археологів»-аматорів. Днями, завдяки фінансовій допомозі Тернопільської облдержадміністрації «Вертебу», відкрили для масових туристів. А оскільки вхід до печери міститься на рівному плато, вона буде доступна для відвідин усіх бажаючих.
Болгарському селу — 200 років
У Білогірському районі Криму пройшли урочисті заходи, присвячені 200-й річниці з дня утворення села Кишлав, яке сьогодні носить назву Курське. Як повідомила «Дню» прес-секретар постійного представника Президента України у Криму Людмила Мохова, жителів села на урочистих зборах вітали постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим Олександр Діденко, глава Білогірської райдержадміністрації Альберт Кангієв.
Звертаючись до присутніх, представник глави держави підкреслив історичну значущість ювілейної дати і відзначив, що багато жителів, переживши трагічні сторінки Великої Вітчизняної війни, депортацію, повернулися на свою рідну землю. Засноване болгарами у 1804 році, село сьогодні живе дружною інтернаціональною сім’єю, зберігаючи і поважаючи культуру, традиції народів різних віросповідань. У своєму виступі Олександр Діденко звернув увагу на позитив, досягнутий урядом України, особливо у соціальній сфері — підвищення пенсій, стипендій, заробітних плат, погашення заборгованості минулих років. «Усі ці заходи робляться з однією метою, щоб громадяни нашої країни відчували себе упевненими, що держава піклується про людей. Могли, нарешті, реально усвідомити, що наша держава може забезпечити своїм громадянам нормальне життя, надати високооплачувану роботу, забезпечити гідну старість»— сказав він. Представник Президента вручив також Курській територіальній громаді копіювальний апарат. Заслужені жителі села, ветерани праці отримали від представника глави держави, глави Білогірської районної адміністрації вдячність і цінні подарунки.
Скільки коштує безкоштовна освіта в Рівному?
Відповідь на це вже досить звичне для сьогоднішніх реалій запитання сподівалися отримати журналісти на черговому засіданні Рівненського прес-клубу.
З’ясувалося, що коштів, які виділяються з бюджету на освіту, вистачає лише на зарплату вчителям, оплату комунальних послуг освітянських закладів та частково — проведення їх капітальних ремонтів. Величезний перелік витрат від закупівлі шкільного приладдя до ремонтних робіт у класних кімнатах досі залишається непрофінансованим державою. От і доводиться керівництву шкіл зверталися за допомогою до батьків. Приміром, цього року для підготовки навчальних закладів до нового навчального року було залучено 200 тисяч гривень батьківських коштів. Але, як запевнила заступник начальника управління освіти Рівного Катерина Сичик, більшість батьків ставляться до такого спонсорства з розумінням.
Окрім того, існують у школах і дитячих садках цілком законні платні послуги. Відвідування занять з хореографії чи іноземної мови в садочку обійдеться сім’ї у 25—40 гривень щомісячно. А в школах перебування у групі продовженого дня або заняття в гуртках та факультативах коштуватиме значно дорожче — 100—150 гривень.
Зрозуміло, що спонсорська допомога і законна плата за додаткові заняття є суто добровільними і ніякого офіційного примусу до будь-кого ніхто не застосовує. Водночас батьки добре розуміють: хочеш, щоб твоя дитина мала майбутнє, базоване на добрій освіті, — будь готовий до незапланованих витрат. Адже держава наразі неспроможна повністю профінансувати статтю Конституції про безкоштовну освіту в Україні. Утримання одного учня загальноосвітньої школи обходиться бюджету 70 гривень на місяць, а вихованця дитячого садка чи учня навчального закладу нового типу — 122 гривні.
