50 молодих людей віком від 16 до 23 років — представники України, Білорусі, Грузії, Польщі, Росії та Чехії — цими вихідними працювали у комітетах з питань освіти, економічної та грошової політики, захисту прав людини, закордонних справ і глобальної безпеки. Лідери молодіжних рухів із країн Східної Європи під час комітетських слухань у приміщенні Інституту міжнародних відносин Національного університету ім. Т.Г. Шевченка обговорювали цілий спектр проблем — від перспектив розвитку європейської економіки до боротьби з міжнародним тероризмом та торгівлею людьми. Делегати від України під час роботи у профільному комітеті аналізували подальші стосунки нашої держави з ЄС в залежності від результатів майбутніх президентських виборів. У роботі сесії також брали участь президент Європейського молодіжного парламенту — Україна Василь Мірошниченко, начальник Управління з євроінтеграції міністерства закордонних справ Ігор Дір, заступник голови місії делегації Єврокомісії в Україні Штефан Сковман, голова представництва Американських рад в Україні Христина Пенджола-Вітович, координатор молодіжних програм представництва ООН в Україні Тетяна Поладько.
Будувати Європу зсередини — своєрідний девіз членів Європейського молодіжного парламенту, що ставить собі за завдання поширення здебільшого серед молоді Східної Європи ідеї європейської інтеграції.
Європейський молодіжний парламент засновано у 1987 році. Сьогодні в роботі ЄМП зі штаб-квартирою в Берліні беруть участь делегати від 38-ми європейських держав. Прийняті під час комітетських слухань резолюції та проекти направляються до представників національних урядів та Європарламенту. Молодіжний голос Європи, до якого дослухаються навіть функціонери ЄС, сьогодні чують і на її східних теренах. Адже такі держави, як Україна, нині перебувають у стані трансформації та вибору зовнішньополітичних пріоритетів. І хто знає, можливо, сьогоднішні члени молодіжного парламенту, які, на думку деяких скептиків, лише граються у політику, завтра стануть активними гравцями на справжній політичній арені власних держав, які остаточно визначаться саме з європейським вибором. Власне, це і є чи не найголовнішою метою діяльності ЄМП.
За словами заступника голови місії делегації Європарламенту Штефана Сковмана, сьогодні Україна має всі риси, притаманні незалежній державі, у неї є всі можливості для того, щоб у недалекому майбутньому стати повноправним членом європейського співтовариства, проте для реалізації євроінтеграційного вектора бракує політичної волі в середині держави. За словами Сковмана, як наша держава, так і ЄС повинні усвідомити, що в Україні досі наявні залишки радянського менталітету, які міцно вкоренилися в свідомості і простих громадян, і провідних політиків. Мова йде про цілі покоління політичної еліти з відповідними просхідними орієнтаціями. Тому дуже важливо, щоб нинішнє молоде покоління усвідомило: українці споконвіку були невід’ємною частиною європейської цивілізації.
Учасники сесії із властивим молоді оптимізмом також категорично відкинули аргументи деяких вітчизняних євроскептиків, наголосивши на тому, що Україна ніколи не буде сировинним придатком ЄС. Зокрема, начальник управління з євроінтеграції Міністерства закордонних справ Ігор Дір заявив, що така постановка питання є скоріше міфом, який штучно підтримується зацікавленими політичними силами, принагідно навівши переконливі аргументи. Після розширення ЄС товарообіг з Україною зріс на 46%, обсяг інвестицій — на 35%. Сьогодні ЄС співпрацює з нашою державою по понад 50-ти напрямках і займає провідне місце у світі за обсягом капіталовкладень у вітчизняну економіку. До цього можна лише додати, що за останніми соціологічними опитуваннями переконлива більшість поляків задоволені членством своєї держави у ЄС. На жаль, в Україні не так уже й часто проводяться соціологічні дослідження на предмет ставлення громадян держави до вступу в Європейський Союз — як відомо, позитивна громадська думка населення держави- кандидата є однією з головних вимог для вступу до ЄС. Проте навіть без відповідних досліджень з упевненістю можна стверджувати: в українському суспільстві досі існує невизначеність стосовно зовнішньополітичних векторів інтеграції. Тож саме в руках у сучасної української молоді — європейське майбутнє України, перспективи країни стати повноправним членом європейської родини.
